21 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Феодора Стратилата

Святий Феодор народився в місті Євхаїтах (на півночі Малої Азії). Він відрізнявся хоробрістю, зовнішньою красою, мудрістю та красномовністю. За свою відвагу Феодор був поставлений стратилатом (воєводою) і управляв містом Гераклеєю. Це сталося після того, як він умертвив кровожерного змія.

В той час поблизу Євхаїтів у проваллі на пустинному полі жив величезний змій. Він виповзав назовні і пожирав тварин та людей. Коли Феодор довідався про це, то відправився один на поле, щоб убити змія. Тут він ліг у високу траву відпочити.

Святого ж побачила благочестива жінка на ім’я Євсевія. Вона розбудила його і сказала йому якомога швидше йти геть, аби не загинути лютою смертю. Однак святий повелів їй стати подалі. Тоді Євсевія відійшла і почала зі сльозами молити Господа про допомогу.

Феодор же також помолився Богу, а потім наказав своєму коню допомогти йому у боротьбі і Іменем Господнім викликав змія назовні. Коли змій виповз, кінь Феодора став на нього усіма чотирма копитами, а сам Феодор убив змія мечем. Після цього святий подякував Богу і повернувся у свій полк, а місцеві жителі у великій кількості навернулися до Христа.

Коли Феодор став проживати в Гераклеї, то своєю проповіддю привів майже все місто до віри в Істинного Бога. Згодом про це довідався нечестивий цар Лікіній, який перебував у той час в Нікомидії.

Він послав до Феодора сановитих людей, аби вони з честю привели святого до нього. Феодор же гостинно прийняв їх, однак до царя відправитися не захотів. Він бажав постраждати за віру Христову у Гераклеї, щоб освятити це місто своєю пролитою за Христа кров’ю.

Тому він відіслав до царя назад частину прибулих сановників з проханням, щоб цар сам явився в Гераклею і взяв з собою своїх ідолів, аби звершити їм тут жертвоприношення та утвердити древню віру в богів. Лікіній зрадів такому запрошенню Феодора і у супроводі восьми тисяч воїнів та знатних громадян Нікомидії відправився у Гераклею.

В цей час Феодору було видіння. Йому здалося, що він знаходиться в храмі, дах якого розкрився, і звідти сяяло небесне світло. Разом з тим почувся Голос, який сказав: «Дерзай Феодоре, Я з тобою». Тоді святий зрозумів, що прийшов час страждань за Христа, і зрадів духом.

Коли ж Лікіній наближався до Гераклеї, Феодор помолився Господу і вийшов йому назустріч. Вони привітно зустрілися, увійшли в місто і в той день відпочивали. Наступного дня цар сів на приготований посеред міста престол і став хвалити Феодора за збереження еллінської віри.

При цьому він сказав святому, що йому слід принести привселюдно жертву богам, аби народ побачив його ревне їм поклоніння. Феодор же відповів, що спочатку було би добре йому взяти богів додому, аби вшанувати їх вночі жертвами та кадіннями, а потім вже поклонитися їм посеред народу. Лікіній погодився на це, і Феодор взяв золотих та срібних ідолів додому, де розбив їх на шматки і роздав бідним.

Через два дні цар нагадав святому про жертвоприношення. Тоді один із сотників доніс царю про вчинок Феодора, і Феодор підтвердив його слова. Лікіній через це сильно розгнівався і повелів бити святого воловими жилами.

В цей час Феодору нанесли шістсот ударів по спині та п’ятсот по череву. Потім мученика били олов’яними прутами, стругали залізними кігтями і обпалювали свічками, а рани розтирали гострими черепками. Після цього святого на п’ять днів ув’язнили.

Коли Феодор був виведений з темниці, його розіп’яли на хресті. Тоді в святого вбили гострий та довгий цвях і різали його тіло бритвами. Юнаки та отроки стріляли в Феодора стрілами і прокололи його очі. Після таких катувань подумали, що святий помер, і залишили його висіти на хресті. Вночі ж явився Ангел Господній, звільнив Феодора і зцілив його.

Вдосвіта цар послав своїх сотників Антиоха та Патрикія принести йому тіло святого, аби втопити його в морі. Коли ж сотники побачили Феодора живим та здоровим, то увірували в Істинного Бога. Разом з ними увірували в Христа і сімдесят воїнів.

Потім навернулися до істинної віри царський намісник Сікст і триста воїнів, яких Лікіній послав умертвити новонавернених. Невдовзі на місце події зібрався народ і почалося заворушення. Люди хотіли побити царя камінням, однак Феодор заспокоїв їх.

В цей час мученик отримав від Бога дар звершення чудес. Він одним словом звільнив ув’язнених з темниці. Хворі ж та біснуваті торкалися до одягу святого і отримували зцілення.

Коли Лікінію доповіли, що все місто увірувало в Христа, він послав воїна обезглавити Феодора. Народ же хотів убити цього воїна, однак святий переконав людей не піднімати бунту проти царя і після молитви до Бога схилив під меч свою голову.

Кончина святого наступила 8-го лютого 319 р. 8-го червня чесне тіло Феодора було перенесене у Євхаїти і покладене в маєтку його батьків, де стали звершуватися численні чудеса у славу Бога.

Добавить комментарий