25 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті святителя Олексія Київського і Московського

Святитель Олексій був боярського роду. Його батьки, Феодор і Марія, переселилися з Чернігівського князівства у Москву, де у 1300 р. і народився святий. В той час у Москві княжив Даниїл Олександрович, син св. Олександра Невського.

В Святому Хрещенні Олексій був названий Єлевферієм, при чому його хрещеним батьком був, тоді ще малолітній, князь Іоанн Данилович (Калита).

Якось у 12-річному віці святий розставляв у полі сіті для ловлі пташок. В цей час він заснув і почув Голос, який назвав його Олексієм і запитав, для чого він марно трудиться, а також сказав, що зробить його ловцем людей. Коли отрок прокинувся, то нікого не побачив, і часто міркував після того, що означає цей Голос.

З юного віку Єлевферій полюбив Бога і на 20-му році свого життя прийняв чернечий постриг у Богоявленському монастирі Москви. При цьому йому було дане ім’я Олексій – саме те ім’я, яке він чув уві сні, коли заснув на полі.

У монастирі святий віддавався чернечим подвигам і проводив богоугодне життя, за що його всі поважали. Коли Олексію було 40 років, митрополит Феогност повелів йому жити в святительському дворі і завідувати судовими справами Церкви.

Пізніше у 1352 р. Олексій був поставлений єпископом міста Володимира. У цьому місті до святителів Петра і Феогноста знаходився митрополичий престол Руської Церкви, перенесений сюди зі славного Києва через часті набіги татар.

Після смерті митрополита Феогноста святий Олексій в 1354 р. був посвячений у митрополита Київського і всієї Русі. Святитель сяяв своїм доброчесним життям, і далеко поширилася слава про нього.

Так, звістка про чудеса, які звершує Господь по молитвах святого Олексія, дійшла навіть до татарського хана Джанібека. Дружина ж Джанібека Тайдула вже три роки була сліпою. Тоді хан послав прохання до Московського князя прислати до нього святого Олексія, аби він своєю молитвою зцілив його царицю. За зцілення Тайдули Джанібек обіцяв мирні стосунки, а у разі відмови від виконання його прохання погрожував війною.

Святитель Олексій засмутився через це, оскільки вважав прохання хана справою, що перевищує його сили. Проте він змушений був відправитися у Орду.

Перед своєю подорожжю святитель звершив молебень у храмі Успіння Божої Матері. Під час цього молебню свіча біля гробу святого чудотворця Петра загорілася сама по собі. Тоді Олексій з частини воску з тієї свічі зробив невелику свічку, яку взяв з собою.

Коли святитель був ще в дорозі, Тайдула побачила його уві сні в архієрейському вбранні у супроводі священиків. Тоді вона повеліла виготовити для Олексія та ієреїв таке вбрання, яке вона бачила у сонному видінні.

Джанібек зустрів святителя Олексія поблизу своєї столиці і з честю привів у свої палати. Тут святий став звершувати молебень і запалив принесену з собою свічу. Після тривалої молитви Олексій окропив Тайдулу святою водою, і вона одразу прозріла. Всі прославили Бога, а потім хан нагородив святителя та прибулих разом з ним і відпустив з миром.

Через певний час святий Олексій знову був змушений побувати у Орді. Сюди він прибув для того, щоб вмовити жорстокого хана Бердібека, сина Джанібека, не йти зі своїм військом на Русь, що той мав намір зробити. Своїми кроткими і мудрими словами Олексій угасив лють хана і виклопотав у нього мир для християн.

Після смерті Великого князя Іоанна Іоанновича святитель Олексій взяв на себе опіку над його неповнолітнім сином – Московським князем Димитрієм. В цей час владу Великого князя випросив для себе в Орді суздальський князь Димитрій Костянтинович. Згодом титул Великого князя здобув собі юний Димитрій Іоаннович (Донський), якого святий Олексій благословив на княжіння чудотворною Володимирською іконою Божої Матері.

Трудами святителя Олексія у Москві та інших містах були збудовані нові церкви та монастирі. Так, на березі ріки Яузи був зведений храм в честь Нерукотворного Образу Господа нашого Іісуса Христа, при якому був заснований монастир. Також у Москві була споруджена кам’яна церква в ім’я святого Архістратига Михаїла, а при ній – Чудов монастир, в якому святитель заповів покласти своє тіло.

Прозріваючи кінець свого земного життя, святий Олексій звершив Літургію і причастився Святих Тіла і Крові Господніх. Після цього він з усіма попрощався і з миром спочив. Кончина святого наступила 12 лютого 1378 р. Його чесне тіло за заповітом було покладене в храмі Архістратига Михаїла.

20 травня 1431 р. були знайдені нетлінні і чудотворні мощі святителя Олексія, які згодом були перенесені у побудований в честь цього святого храм. Від мощей святителя і донині віруючі отримують зцілення та допомогу.

Добавить комментарий