26 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті святих Мартиніана, Зої та Фотинії

Святий Мартиніан з юного віку віддавався чернечим подвигам. Він поселився на горі під назвою Ковчежне місце неподалік від міста Кесарії у Палестині, де прожив 25 років. За доброчесне життя Господь наділив Свого угодника даром звершення чудес.

В цей час святому довелося боротися з бісівськими спокусами. Одного разу диявол у вигляді великого змія став підкопувати келію преподобного, аби повалити її на нього. Тоді Мартиніан виглянув з віконця і сказав змію, що він даремно трудиться, оскільки Господь переможе його злий умисел і посоромить його силу.

Після цього диявол перетворився в похмурий вихор і віддалився з соромом, однак він погрозив святому новою сильною спокусою.

Якось жителі Кесарії розмовляли між собою про Мартиніана і дивувалися його доброчесному життю. Їхню розмову почула блудниця і сказала, що даремно вони його хвалять, бо немає нічого дивного в тому, що святий залишається безпристрасним, коли не бачить жодної жінки. При цьому блудниця побилася об заклад, що спокусить Мартиніана.

Потім безсоромна жінка пішла в свій дім, одягнулася в старий роздертий одяг, зібрала багате вбрання та прикраси у мішок і відправилася до преподобного. В ту ніч, дощову та вітряну, вона прийшла до келії святого, сказала йому, що заблукала в пустелі, та попросила допомоги.

Тоді Мартиніан впустив її переночувати, щоб не бути винним у її смерті, оскільки вона могла стати поживою хижих звірів або замерзнути від холоду. Святий запропонував жінці фініків, а сам замкнувся у внутрішній частині келії.

В ту ніч сатана збентежив Мартиніана плотською похіттю. А блудниця тим часом перевдягнулася у дороге вбрання і стала чекати допоки святий вийде до неї.

Коли преподобний вийшов вранці з внутрішнього приміщення своєї келії, то не впізнав свою гостю. Він жахнувся від її вигляду і запитав у неї, хто вона і звідки на ній таке бісівське брання.

Блудниця ж відповіла, що вона – та ж сама жінка, яку він прийняв до себе в келію, і спеціально прийшла до нього, бо почула про його красу. Потім вона стала спокушати святого до гріха, і його воля похитнулася.

Тоді Мартиніан сказав жінці, що піде і подивиться, чи ніхто не йде до нього за благословінням, аби про їхній гріх не дізналися люди. Потім він вийшов з келії і став дивитися на дорогу. В цей час Господь допоміг Своєму угоднику, і у Мартиніана з’явилася добра думка.

Він знайшов сухий хворост, вніс у келію, запалив його і став босими ногами у полум’я. При цьому святий нагадував собі незгасимий пекельний вогонь. Коли преподобний таким чином переміг плотську похіть, то впав на землю і став зі сльозами просити у Бога прощення.

Блудниця побачила вчинок святого і розкаялася у своєму злому намірі. Вона вирішила не повертатися в місто до своїх рідних та знайомих і попросила Мартиніана наставити її на путь спасіння. Святий же порадив їй іти у Віфлеєм до святої діви Павли.

Тоді блудниця, яку звали Зоя, за порадою преподобного прийшла до Павли і стала подвизатися у її обителі. Тут вона провела дванадцять років у строгому пості та молитвах, зцілила хвору жінку і з миром спочила. Преподобний же Мартиніан страждав сім місяців від сильних опіків.

Потім він вирішив поселитися у недоступному для жінок місці. Тоді за порадою і з допомогою одного богобоязливого корабельника святий став подвизатися на одинокій скелі, що розташовувалася посеред моря. При цьому корабельник два чи три рази на рік привозив святому хліб, воду та пальмові гілки для плетення корзин.

Однак диявол намагався і тут досадити преподобному. Якось він здійняв на морі сильну бурю, через що піднялася над скелею висока хвиля, яка могла потопити святого. Тоді Мартиніан помолився Богу, і буря стихла.

Через шість років такого подвижницького життя диявол навів на святого іншу спокусу. В цей час в морі розбився корабель, з якого врятувалася лише одна дівиця, на ім’я Фотинія. Вона на дошці приплила до скелі преподобного і попросила його витягнути її з води. Мартиніан допоміг дівиці, однак залишитися з нею на самоті не захотів.

Тоді він осінив море хресним знаменням, кинувся в нього і поплив. За Божим провидінням преподобного підхопили два дельфіни і винесли на берег. Відтоді у святого не було постійного місця проживання і він переходив з місця на місце. Через два роки Мартиніан прибув у Афіни, де і спочив у Божому храмі. Кончина святого наступила в кінці IV або на початку V ст.

Свята ж діва Фотинія залишилася подвизатися на скелі посеред моря. Згаданий корабельник разом зі своєю дружиною привозили їй хліб, воду та шерсть для рукоділля. Через шість років такого подвижницького життя Фотинія віддала свою душу в руки Божі. Корабельник з дружиною перевезли її чесне тіло у Кесарію Палестинську, де воно з честю було поховане.

Добавить комментарий