28 лютого Укрїанська Православна Церква відзначає день пам’яті святого апостола з 70-ти Онисима

Святий Онисим був рабом знатного християнина Филимона, який проживав у місті Колоссах у Фригії (області Малої Азії). Цей Филимон згодом був зарахований до числа 70-ти апостолів і поставлений єпископом.

Якось Онисим провинився і через страх перед покаранням втік від свого господаря. Згодом він прибув у Рим, де в той час був ув’язнений Апостол Павло. Від нього Онисим навчився істинної віри і прийняв Святе Хрещення.

Коли Апостол Христовий написав Послання до Колоссян, то послав святого Тіхіка з ним у Колосси, а також і Онисима з іншим Посланням до Филимона. В цьому Посланні Павло просив Филимона простити Онисима і прийняти його так само, як би він прийняв його самого – Павла.

Филимон послухався Апостола, щиро прийняв Онисима і звільнив його від рабства. Після цього Онисим повернувся в Рим і перебував тут до кончини святих Апостолів, якими був посвячений у єпископа. Потім він відправився проповідувати Слово Боже у різних містах та країнах.

Так, святий побував із проповіддю в Іспанії, Карпетанії, Колоссах, Патрах і, зрештою, поселився в Ефесі. Сюди він прибув уже в похилому віці і зайняв єпископську кафедру після Іоанна Богослова та апостола Тимофія.

За царювання імператора Траяна (98 – 117 рр.) Онисим був схоплений язичниками і приведений в Рим. Тут він потрапив на допит до епарха Тертілла. Коли епарх запитав у апостола, хто він, Онисим відповів, що він – християнин.

Потім під час допиту святий розповів, що він був рабом у одного чоловіка, а тепер він вірний раб Христовий. Коли ж Тертілл запитав у Онисима, за якою ціною він був проданий новому господарю, то апостол відповів, що Іісус Христос викупив його ціною власної крові і звільнив від суєтного життя.

На запитання ж епарха, яке життя християни називають суєтним, Онисим перелічив пороки і сказав, що вони є суєтним життям. В числі ж пороків святий назвав перелюб, сріблолюбство, чародійство, гординю, заздрість, п’янство та інші.

Апостол розповів, що джерелом суєтного життя є ідолопоклонство, і став вмовляти Тертілла виконати закон любові, який повеліває любити ближнього, як самого себе, а через це прийти і до пізнання істинної віри.

Тоді епарх докорив святому за те, що він не тільки сам не хоче поклонитися богам, але і його через страх перед муками бажає привести до своїх хибних поглядів. Онисим же відповів, що не боїться мук, бо укріплений силою Божою, і в очікуванні майбутніх благ легко витерпить страждання.

Після цього апостола кинули в темницю, де він пробув 18 днів. Сюди до святого приходили як віруючі, так і невіруючі у Христа люди. Християни прославляли подвиг Онисима, а нечестиві наверталися Онисимовою проповіддю до істинної віри.

Потім епарх послав святого в ув’язнення в приморське місто Путіоли, що у Кампанії (області Італії). Тут апостол також багатьох приводив до Істинного Бога, про що невдовзі стало відомо Тертіллу.

Тоді епарх повелів знову привести до себе Онисима. Коли мучитель переконався у непохитності віри апостола, то наказав сильно бити його чотирма палками. Під час такого катування були розтрощені гомілки та інші кістки мученика.

Потім Онисиму відсікли голову. Його чесне тіло забрала одна жінка царського роду. Вона поклала його у срібну раку і стала звершувати пам’ять святого. Кончина ж Онисима наступила близько 109 року.

Добавить комментарий