5 березня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Льва, єпископа Катанського

Святий Лев народився у благочестивій сім’ї в Равеннській області (нині провінція Італії). За доброчесне життя і розум він був удостоєний єпископського сану та зведений на архіпастирський престол міста Катани у Сицилії.

Святитель ревно дбав про свою паству, годував та одягав бідних, лікував недуги болящих своїми молитвами та виганяв з людей нечистих духів.

Під час архіпастирського служіння святого Лева в Катані проживав волхв Іліодор. Спочатку він був християнином, але потім навчився чаклунства від одного іудея, відійшов від істинної віри і став служителем бісів.

Він своїми чарами так впливав на мешканців міста, що їм задавалося, що на сухих дорогах течуть річки, і люди роздягалися прямо посеред міських вулиць, аби перейти таку несправжню ріку. Багато шкодив волхв купцям на торжищах, а благородних дівиць розпалював плотською пристрастю настільки, що вони безсоромно віддавалися блуду.

Згодом про злодіяння Іліодора було донесено царям Леву ІІІ Ісаврянину (717 – 741 рр.) та його сину Костянтину Багрянородному (741 – 775 рр.), які повеліли схопити волхва. Тоді Іліодор сам віддався в руки посланих за ним людей і завдяки своїм чарам в той самий день прибув з ними на кораблі в Царгород.

Тут він представ перед царями, які засудили його до страти, однак у ту ж хвилину він зник з їхніх очей і опинився знову в Катані. Коли волхв був вдруге засуджений у Царгороді на усічення мечем, то зник в той самий час, коли воїн махнув мечем, щоб його умертвити.

Єпископ Лев неодноразово намагався відвернути Іліодора від його злих справ, однак той не розкаювався і продовжував звершувати злодіяння. Якось під час Богослужіння волхв увійшов в храм і став чаклувати.

Через це частина людей почала тупотіти ногами і ричати, частина голосно сміялася, а частина гнівалася. При цьому Іліодор похвалявся, що примусить скакати та танцювати єпископа з кліром. Тоді святий Лев, що зрозумів злий умисел Іліодора, ревно помолився Богу, а потім вийшов з вівтаря і взяв волхва своїм омофором за шию.

Після цього він привів його на середину міста і повелів людям розвести сильне вогнище. Коли вогонь розгорівся, святитель розпитав волхва про всі його волхвування, а потім увійшов з ним в полум’я. Там святитель тримав Іліодора доти, допоки той повністю не згорів, після чого сам вийшов з вогнища нітрохи неушкодженим, повернувся в храм Божий і завершив Богослужіння.

Весь народ був сильно вражений і наляканий таким чудом. А царі призвали святителя до себе і попросили його помолитися за них. Коли ж святий Лев входив до царів, то ніс в своєму одязі жар, і при цьому одяг його не обпалювався.

Крім того, святитель звершив багато інших чудес. Так, одного разу він своєю молитвою зруйнував язичницький храм і повалив ідолів.

Святий Лев відійшов до Господа в старості. В той час як дзвін сповіщав про його кончину, в місто увійшла кровоточива жінка з Сіракузької області. Вона спеціально прибула сюди, щоб попросити святителя про допомогу.

Коли ця жінка дізналася про кончину святого, то з глибокою скорботою підійшла і доторкнулася до його одра. В ту ж саму мить вона чудесно зцілилася.

Останки святого Лева поклали в храмі мучениці Лукії. Від мощей святого витекло благовонне миро, від якого болящі отримували зцілення у славу Бога. Амінь.

Добавить комментарий