7 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мученика Маврикія

У 305 – 311 рр. царський престол Римської імперії займав нечестивий Максиміан. Він був ревним ідолопоклонником і з наміром відвернути християн від їхньої віри покинув Рим та відправився у східні області. Так, він прибув в сирійське місто Апамею, де до нього приступили жерці.

Вони донесли Максиміану на воїна Маврикія та сімдесят інших воїнів, які прийняли християнську віру і відмовилися від поклоніння богам. Царя сильно розлютила звістка про те, що у його полках знаходяться християни.

Тому він повелів приготувати все необхідне для проведення суду на місці під назвою Амаксіка, яке знаходилося між північними воротами міста. Тут у визначений день зібралося безліч народу, і на царський суд були приведені сімдесят воїнів разом з їхнім начальником Маврикієм.

Нечестивий Максиміан звернувся спочатку до Маврикія. Він докорив святому за те, що вони, облагодіяні царською милістю, замість того, щоб інших схиляти до виконання царського закону, угодного богам, самі повстали проти цього закону і зневажають богів.

Тоді Маврикій відповів, що вони не зневажають, а прославляють Істинного Бога, і що скверних бісів та їхніх ідолів називати богами не слід. Потім Максиміан запитав у святого, чи таким чином він дякує богам, які удостоїли його честі і дали йому перше місце серед воїнів. Маврикій же сказав царю, що він не приймав ніякої честі від їхніх богів і лише безумні люди, які уподібнилися до нерозумних скотів, обоготворяють каміння та дерева.

Після цього цар повелів відокремити Маврикія від інших воїнів і ласкаво запитав у них, хто їх звабив, що вони приєдналися до хибних поглядів людей, які шанують Розп’ятого Чоловіка. Від імені усіх воїнів Феодор та Філіпп відповіли царю, що вони і самі не помиляються, і його бажають привести до шанування Істинного Бога.

Тоді цар став обіцяти Філіппу, який був уже похилого віку, дари і почесті, аби він навернувся до поклоніння богам і таким чином показав приклад своїм товаришам. Філіпп же відповів, що не стане схиляти до зла тих, хто пізнав страх Божий, бо горе тому, через кого спокуса приходить.
Після цього Максиміан почав погрожувати воїнам страшними муками, однак усі вони відповіли, що не бояться мук, бо немає страху в душах тих, хто любить Бога.

Потім за повелінням царя святих позбавили воїнських поясів та вбрання і замкнули на три дні в темниці. Тут вони молили Бога укріпити їхню віру і сподобити їх Царства Небесного.

Коли мученики вдруге предстали перед Максиміаном, він почав лагідно схиляти їх до жертвоприношення. Однак вони сказали, що не відступлять від Істинного Бога і не поклоняться бісам. В цей час цар помітив серед воїнів молодого юнака і став допитувати його.

Тоді юнак відповів, що звати його Фотином і він – римлянин та син Маврикія, вихований в істинній вірі. Максиміан же назвав юнака нерозумним і повелів йому принести жертву Зевсу. Проте юнак заперечив і сказав царю, що він розумніший за нього та інших ідолопоклонників, бо вірує в Христа Бога.

Після цього цар знову звернувся до усіх мучеників і наказав їм принести жертви богам та не спонукати його до жорстокості. Вони ж відповіли, що прагнуть терпіти муки, аби угодити Христу.
Через таку відповідь мучитель ще більше розгнівався і повелів бити воїнів воловими жилами. Святих били так довго, що тіла їхні роздробилися, а вся земля під ними обагрилася кров’ю.

Проте вони мужньо перенесли це катування і не схилилися до ідолопоклонства.
Потім, щоб спалити мучеників, розвели велике вогнище. Вони ж самі увійшли туди і не зазнали у вогні ніякої шкоди, бо Господь явив чудо і зберіг Своїх рабів.

Після цього святих прив’язали до дерев і стругали залізними кігтями, але і це катування вони перетерпіли мужньо.

В цей час Маврикій сказав мучителю, що його посоромив навіть молодий юнак, який зміг перенести такі люті муки. Тоді цар, щоб досадити Маврикію, одразу повелів обезглавити Фотина. Однак святий навпаки зрадів смерті свого сина за Христа і повідомив царю, що він здійснив його бажання.

Максиміан палав люттю і не міг придумати, як найбільш жорстоко умертвити святих, про що став радитися зі своїми прибічниками. І, зрештою, за порадою одного з них, повелів прив’язати оголених та змащених медом мучеників біля болота, де водилося багато комарів, шершнів, оводів, ос та всяких мух.

Як тільки це зробили, на святих налетіла густа хмара комах і стала жалити їх. Таке катування мученики терпіли десять днів, після чого віддали свої душі Богу.

Тіла святих нечестивий цар повелів обезглавити та залишити на поживу звірам. Однак християни прийшли вночі і потай зібрали та похоронили чесні останки мучеників.

Добавить комментарий