9 березня Українська Православна Церква відзначає 1 і 2 знайдення глави Іоанна Предтечі

Після усічення Хрестителя Господнього Іоанна його голова була принесена Іродіаді її дочкою. Тіло ж Іоаннове потай забрали його учні і поховали в Самарійському місті Севастії.

Іродіада проколола голкою язик Предтечі, наглумилася над чесною головою і закопала її в палаці у потаємному місці. Про це місце знала лише Іоанна, дружина наглядача Хузи. Вона вночі забрала голову Хрестителя, поклала в глиняну посудину і поховала в Іродовому помісті на Єлеонській горі.

В цей час Ірод почув про Господа нашого Іісуса Христа і подумав, чи це не воскреслий Іоанн Хреститель. Він разом з Іродіадою став шукати голову Предтечі, але не знайшов, тому і сказав своїм домашнім про Іісуса, що це Іоанн воскрес із мертвих.

Через багато років після цього знатний вельможа Інокентій купив собі те місце на Єлеонській горі і став подвизатися на ньому у чернечому чині. Коли він копав рів для фундаменту під церкву, то знайшов голову Хрестителя Господнього.

Про те, що це голова Іоанна Предтечі, монаху стало відомо через знамення, чудеса та Боже одкровення. Інокентій з честю зберігав голову святого у себе протягом всього життя, а перед смертю знову закопав у землю, аби язичники, яких в той час було дуже багато, не поглумилися над нею.

За царювання Костянтина Великого двоє монахів відправилися на поклоніння в Єрусалим. Тут одному з них явився уві сні Іоанн Хреститель, повідомив місцезнаходження своєї голови і повелів викопати її.

Цей монах відкрив своє видіння товаришу, однак той сказав йому не звертати уваги на цей сон. Тоді наступної ночі Предтеча Господній явився обом монахам і повторив своє повеління. Після цього вони пішли на вказане Хрестителем місце та викопали із землі його голову. Монахи поклали голову у мішок і відправилися у зворотну дорогу.

В цей час їхнім супутником став гончар із сирійського міста Емеси. Він через бідність змушений був покинути свій дім і відправитися на чужину. Монахи ж доручили йому нести мішок з головою Хрестителя. Тоді гончарю явився Предтеча Господній і повелів утекти від своїх супутників разом з мішком.

Святий Іоанн сказав йому це зробити через лінь та недбальство монахів, які спочатку не хотіли викопувати його голову, а потім дали її нести невідомому їм чоловіку.

Гончар послухався повеління Хрестителя, втік від монахів і повернувся додому. З цього часу Господь благословив його дім, і він став заможною людиною. При цьому гончар з честю зберігав голову Іоанна, звершував перед нею кадіння та запалював світильники.

Так цей благочестивий чоловік наблизився до своєї кончини. Тоді Хреститель Господній повелів йому покласти його голову в посудину для води, замкнути її у скрині, запечатати та передати своїй сестрі. Що гончар і зробив.

Таким чином голова святого Іоанна тривалий час зберігалася християнами і переходила від одного до іншого. Зрештою, вона опинилася в руках ієромонаха Євстафія, який дотримувався єресі Арія. Він проживав у печері поблизу Емеси, куди до нього приходили люди і отримували зцілення від чесної голови святого. Однак Євстафій приписував зцілення собі, а голову від людей приховував.

З часом за своє нечестя Євстафій був засуджений на вигнання. Він закопав чесну голову Хрестителя у тій печері з наміром знову повернутися туди. Проте це йому не вдалося, бо у печері поселилися благочестиві монахи, і згодом тут утворилася обитель.

Велика ж святиня була знайдена у 452 р. архімандритом монастиря Маркелом, який мав про це чудесні видіння. Однієї ночі, коли він спав, якась рука штовхнула його тричі в правий бік і почувся голос.

Цей голос повелів Маркелу йти слідом за зіркою і розкопати те місце, на яке вона приведе. Після цього архімандрит прокинувся і дійсно побачив зірку. Вона привела його у печеру та зникла. Тоді він став копати і знайшов посудину з чесною головою Предтечі Господнього Іоанна.

Про знайдений скарб було сповіщено Емеському єпископу Уранію. В цей самий час до єпископа прибув і землероб, який повідомив, що протягом багатьох днів на місці розташування печери бачив вогонь, що виходить з землі.

Тоді Ураній разом з пресвітерами та дияконами поспішив до печери і після ревної молитви дістав скарб, захований знову Маркелом. Один же з пресвітерів, на ім’я Малх, засумнівався і зухвало доторкнувся до голови Іоанна. В цю ж мить його руку паралізувало, і лише через певний час він отримав чудесне зцілення. Крім того, від благовонного мира, яке витікало з голови святого, чудесно прозрів сліпець.

Спочатку велику святиню з благоговінням віднесли у церкву та поклали у вівтарі. Потім вона була перенесена в Емес у новозбудований в честь Хрестителя храм.

Пізніше голову Іоанна Предтечі перенесли в Константинополь, а потім у Комани, де вона була захована у землі від нечестивих іконоборців. За правління ж імператора Михаїла ІІІ (842 – 897 рр.) чесну голову втретє знайшли і повернули у Царгород.

Добавить комментарий