17 березня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Герасима Йорданського

Святий Герасим народився в Лікії (на півдні Малої Азії). В юному віці він прийняв чернечий постриг і спочатку подвизався у Фіваїдській пустелі (в Єгипті). Через певний час святий повернувся на батьківщину, а потім відправився в Палестину. Тут він поселився в Йорданській пустелі, де згодом заснував обитель.

В той час була поширена єресь Євтихія та Діоскора, які стверджували, що в Іісусі Христі є лише одне Божественне єство. Святий Герасим, хоча і відрізнявся своєю доброчесністю та мужньо боровся проти бісів, все ж був зваблений єретиками і став прихильником їхнього вчення. Однак недовго преподобний поділяв хибні погляди єретиків, бо був наставлений на путь істинну святим Євфимієм Великим, до якого прибув в пустиню Руву.

Обитель преподобного Герасима знаходилася неподалік від Єрусалима. В ній подвизалися новоприбулі монахи, а більш досвідчені проживали у відлюдницьких келіях в пустині. Таких подвижників було близько 70 чоловік.

Вони за уставом святого Герасима п’ять днів в тиждень проводили у безмовності і працювали на користь братії. В цей час пустинники вживали лише хліб, воду та коріння рослин. На суботу і неділю вони приходили в обитель, приймали участь у Богослужінні та причащалися Святих Тіла і Крові Христових.

В монастирі подвижники вживали варену їжу і трохи вина, показували настоятелю виконану за тиждень роботу і в другій половині дня в неділю поверталися назад у пустелю. Все майно пустинників складалося з одного старого вбрання, рогожі та посудини з водою. При цьому святий Герасим забороняв пустинникам навіть запалювати свічі чи розводити вогонь, аби підігріти воду.

Сам преподобний отець проводив ще більш строге подвижницьке життя. Під час Великої Чотиридесятниці він нічого не їв до самого Світлого Христового Воскресіння. Тілесні ж і душевні сили святий підкріплював причастям Пречистих Тайн Христових.

Якось Євфимій Великий послав до Герасима молодого схимника Кіріака. Святий, зважаючи на юність подвижника, повелів йому нести послухи у монастирі. І Кіріак вдень старанно трудився, а ночі проводив у молитві.

Крім того, подвижник віддавався строгому посту і вживав лише хліб та воду через два дні. За таке стримане життя Герасим полюбив Кіріака і брав його з собою в пустиню під час Великого Посту.

Коли скінчався преподобний Євфимій, Герасим, будучи в своїй келії, бачив, як Ангели підносили на Небо його святу душу. Після цього він разом з Кіріаком відправився у монастир до Євфимія і знайшов святого вже померлим.

Якось у пустині Герасим побачив хворого лева. В його лапі застряг шип, і вона загноїлася. Тоді святий витягнув шип і, коли з рани витік гній, очистив рану та обмотав її. З того часу вдячний лев ходив за святим, як учень.

Преподобний же доручив покірному леву охороняти монастирського віслюка, на якому возили в обитель воду з Йордану. І лев ходив за віслюком та стежив за ним, допоки він пасся. Якось лев відійшов від віслюка і заснув.

В цей час віслюка забрав з собою купець з Аравії, який проходив повз те місце зі своїми верблюдами. Коли лев проснувся, то став шукати віслюка, але не знайшов його і повернувся в обитель без нього. Тоді Герасим подумав, що лев з’їв віслюка, і повелів йому возити воду на собі. З того часу монахи обителі і використовували лева для перевезення води.

Якось одному воїну, що прийшов до Герасима, стало жалко лева, і він дав гроші на купівлю нового віслюка. Відтоді лев був звільнений від покладеної на нього роботи.

Через певний час той самий купець знову подорожував пустелею. З ним був і монастирський віслюк. Коли лев побачив його, то заричав і кинувся до нього. Тоді наляканий купець утік разом зі своїми супутниками, а лев взяв віслюка за вузду зубами і привів в монастир. Тоді старець та братія зрозуміли, що даремно сварили лева.

Так, лев, якого прозвали Йорданом, постійно приходив до святого Герасима і приймав від нього хліб та іншу їжу. На момент же смерті преподобного, Йордана в обителі не було. Коли лев прийшов, то став марно шукати старця.

Братія хотіла погодувати звіра, але він не приймав їжі і лише скорботно ричав. Тоді монах на ім’я Саватій повів Йордана на могилу святого, де сам гірко заплакав. Лев же став битися головою об землю та сильно ревіти, а потім голосно заричав і помер.

Таким чином з волі Божої лев Йордан прославив святого Герасима, якому був покірний до самої смерті.

Добавить комментарий