19 березня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мученика Конона та сина його Конона

Святий Конон разом із своїм сином Кононом постраждали в місті Іконії (в Малій Азії) за царювання Авреліана (270 – 275) від правителя Домітіана.

Конон був одружений і разом з дружиною проводив доброчесне життя. Подружжя молило Господа дарувати їм сина, і Господь виконав їхнє прохання. Однак в той самий день, коли народилося дитя, його матір скінчалася.

Святий Конон після смерті дружини проводив життя у молитвах і згодом разом із своїм сином, також Кононом, відправився у монастир і став монахом. Господь наділив Свого угодника даром звершення чудес, і святий Конон чудесно зцілював недуги та виганяв з людей бісів.

Одного разу під час повені місцеві жителі прийшли до святого і стали молити його про допомогу. Ріка в той час розлилася більше, ніж зазвичай, і люди, що опинилися на протилежному березі, не могли повернутися до себе додому.

Тоді Конон пішов до ріки і помолився Богу. По молитві святого ріка розділилася, і одна з її частин потекла у зворотному напрямку. Однак води, що потекли назад, затопили численні поселення, ліси та поля. І народ вдруге став просити святого про допомогу. Конон знову помолився Богу, і ріка потекла в своєму руслі та більше не розливалася.

Святий руйнував язичницькі капища та багатьох невірних навертав до істинної віри. Невдовзі про це стало відомо правителю Домітіану, і він прибув у Іконію, щоб вершити над християнами суд. В цей час багато віруючих покинуло місто зі страху перед муками.

Святий же Конон сміливо представ перед правителем і сповідав Істинного Бога. Розлючений мучитель став погрожувати Конону муками, але святий навпаки просив правителя якнайтяжче катувати його, аби отримати більшу винагороду в Царстві Небесному.

Після цього Домітіан став розпитувати Конона про його сан та сім’ю. І святий повідомив, що має сина, якого попросив також привести на катування, щоб разом з ним удостоїтися мученицької смерті. Юному ж Конону на той час було сімнадцять років, і він був уже рукопокладений в диякона.

Коли юнак представ перед мучителем, то останній став підступно схиляти його відвернутися від Христа. Домітіан говорив Конону, що його батько вже достатньо пожив і насолодився життям, тому і бажає смерті, а він – ще молодий і тільки почав пізнавати життєві утіхи. Юнак вислухав слова правителя і сказав, що бажає так само постраждати за Істинного Бога, як і його батько.

Після розмови зі святими Домітіан повелів розжарити залізний одр, покласти на нього батька з сином і поливати їх зверху киплячою олією. Однак сталося чудо, бо це катування не заподіяло мученикам шкоди.

Потім святих кинули у мідний котел, наповнений киплячими смолою, сіркою та оловом. Вони ж в цей час молили Господа про порятунок.

Раптом явився Ангел Господній і остудив котел небесною росою. Він сказав святим не боятися, бо Господь перебуває з ними і зробить їх причасниками вічної радості.

Після того Домітіан повелів повісити мучеників вниз головою над сморідним димом. Конон же усміхнувся і назвав мучителя безумним, оскільки як вони можуть злякатися диму, якщо не зазнали шкоди від вогню.

Зрештою, правитель наказав перепиляти сина з батьком пилками. Вони ж звернулися з ревною молитвою до Бога і попросили, щоб Господь не попустив нечестивим перепиляти їх. Коли святі завершили молитву, раптом почувся Голос, що призивав їх у Небесні Обителі.

Тоді мученики перехрестилися і відійшли до Господа. При цьому стався землетрус, і всі ідольські храми зруйнувалися разом з ідолами, а нечестивий правитель дуже злякався і заховався в своєму домі. Тим часом прийшли монахи, взяли чесні останки двох мужніх Кононів і з честю поховали їх.

Добавить комментарий