20 березня Українська Православна Церква відзначає пам’ять священомучеників Херсонеських

Наприкінці царювання Діоклетіана (285 – 305 рр.) Єрусалимський Патріарх Єрмон послав у різні країни для проповіді Євангелія багатьох єпископів.

Святі Єфрем та Василій прибули в тавроскіфську країну, де відвертали від ідолопоклонства та приводили до істинної віри місцевих жителів. Згодом з проповіддю Христа Єфрем відправився до скіфів, що жили по Дунаї. Тут після багатьох трудів та скорбот, святий був обезглавлений.

В цей час у Херсонесі немилосердно побили та вигнали з міста святого Василія. Він же поселився на горі Парфенон, де молився Господу за навернення невірних і радів, що сподобився постраждати за Христа.

Невдовзі після цього скінчався син одного з начальників міста, і опечалені батьки не відходили від гробу своєї улюбленої дитини. Тут вони вночі заснули та побачили однакове сновидіння. Їм явився померлий син і повідомив, що вони можуть забрати його звідси живим, якщо впросять вигнаного з міста мандрівника помолитися за нього Істинному Богу, Якого той сповідує.

Тоді обнадієні батьки разом зі своїми близькими швидко розшукали чоловіка Божого. Міський начальник припав до ніг святого з проханням воскресити його сина. Василій же відповів, що вони отримають те, про що просять, якщо увірують в Істинного Бога, якого він проповідує.

Після цього святитель відправився до гробу і, коли відвалили камінь від входу, увійшов всередину і довго молився Господу. Потім він освятив воду і з призиванням Імені Божого вилив її на покійника. В ту ж мить мертвий одразу ж ожив і став говорити. Через таке чудо багато народу увірувало в Христа і прийняло Святе Хрещення. Невдовзі іудеї намовили язичників убити святителя Божого.

Безліч ідолопоклонників напали на святого Василія. Зі зв’язаними ногами єпископа стали тягнути по вулицях міста. При цьому його били дерев’яними палками та камінням і топтали ногами. На місці, де християни поставили стовп з хрестом на вершині, святитель скінчався.

Тіло Василія викинули на поживу звірам, однак воно багато часу лежало неушкодженим. Вночі над останками святителя сяяла зірка і їх охороняв вовк, а вдень над ними кружляв орел і захищав їх від нападників. Згодом християни забрали тіло святого і поховали з честю.

Після смерті святителя один з його учнів прибув у Геллеспонт, де знайшов єпископів Євгенія, Єлпідія і Агафодора, що також були послані на проповідь Патріархом Єрмоном. Він розказав їм про те, що сталося з Василієм, і вони вирішили наслідувати святого. Всі троє єпископів прибули у Херсонес і стали просвіщати народ світлом істинної віри.

Однак знову іудеї та елліни озброїлися проти святих, схопили їх і так само, як і Василія, тягнули по міських вулицях та били. Від цього всі троє святителів і скінчалися. Їхні тіла також були кинуті без погребіння, однак християни потай забрали їх і поховали. Кончина святих наступила через рік після смерті святого Василія.

За царювання Костянтина Великого Єрусалимський Патріарх послав у Херсонес єпископа Єферія. Тут святий побачив, як елліни пригноблюють християн і перешкоджають поширюватися вірі Христовій.

Він відправився до царя Костянтина і поскаржився на нечестивих язичників. Цар же дав дозвіл християнам безперешкодно сповідувати свою віру, а всіх, хто буде протистояти цьому, повелів виганяти з міста.

Після свого повернення у Херсонес святитель обрадував віруючих в Істинного Бога і спорудив християнську церкву. Потім він відправився подякувати царю і на зворотній дорозі на острові Ааса скінчався.

Після святого Єферія на святительську кафедру у Херсонесі зійшов Капітон. Коли він прибув у місто, його зустріло безліч народу. Язичники стали вимагати від нього знамення, за яким би вони могли пізнати Істинного Бога та навернутися до християнської віри. Елліни зажадали, щоб Капітон увійшов у розжарену піч і залишився в ній неушкодженим. З надією на Бога святитель погодився виконати їхню вимогу.

Коли піч була розжарена, Капітон з молитвою до Господа увійшов всередину неї. Тут він простояв неушкодженим близько години, а потім набрав жару у фелон і вийшов назовні. При цьому ні фелон, ні інше вбрання святого вогонь не пошкодив. Тоді всі прославили Істинного Бога і навернулися до святої віри.

З часом Капітон відправився на кораблі у Царгород. Однак в дорозі здійнялася буря, і корабель пристав до устя Дніпра. Тут язичники пограбували корабель і взяли у полон всіх присутніх на ньому. Святителя ж Божого вони потопили у воді.

Кончина Капітона наступила 21 грудня. Всі ж вищезгадані святителі відійшли до Господа 7 березня, через що в цей день (за старим стилем) і звершується їхня пам’ять.

Добавить комментарий