22 березня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті 40 мучеників

В той час як Східною половиною Римської імперії правив нечестивий Лікіній (307 – 323 рр.), у вірменському місті Севастії воєводою був жорстокий Агріколай. Серед його полку знаходилася поважна дружина з 40 благочестивих воїнів з Каппадокійської області, які відрізнялися великою мужністю у боях.

Коли Агріколай дізнався, що ці воїни – християни, він викликав їх до себе і став схиляти до ідолопоклонства. Однак вони відмовилися від поклоніння несправжнім богам і були кинуті в темницю.

Тут під час молитовного співу воїни почули Голос Божий, який похвалив початок їхнього страждальницького подвигу і сказав, що той, хто перетерпить до кінця, спасеться.
Наступного ранку свята дружина знову предстала перед воєводою та його радниками.

Агріколай став облесливо говорити з воїнами і казав, що від них залежить, буде він їх любити чи ненавидіти. Тоді один з воїнів, на ім’я Кандід, повідомив воєводі, що вони обирають його ненависть, оскільки шукають милості Божої, а його як ворога Божого ненавидять.

Розлючений такими словами Агріколай повелів закувати воїнів в окови та кинути в темницю. Однак святий Кіріон заперечив воєводі, що він не має від царя влади катувати їх і може лише допитувати. Тоді воєвода повелів не накладати оков на воїнів і утримувати їх під наглядом в темниці.

Через сім днів у Севастію прибув князь Лісій, і свята дружина явилася на судилище. Нечестивий мучитель став обіцяти воїнам дари і почесті, проте вони були непохитними у вірі. Тоді Лісій наказав бити святих камінням по устах.

Однак коли слуги стали кидати у мучеників каменями, то камені не попадали у святих, а ранили самих слуг. Лісій теж кинув камінь в одного з воїнів, але цей камінь розбив уста Агріколаю. Після цього воїни знову потрапили в темницю, де були вдруге утішені Голосом Божим.

Наступного дня за повелінням мучителів оголених воїнів поставили посеред озера, що було поблизу міста. Погода ж тоді була морозна і вітряна. На березі, щоб спокушати святих, спорудили баню, в якій міг зігрітися той, хто побажає відректися від Христа.

О першій годині ночі один з воїнів відділився від мученицького лику та побіг до бані. Однак як тільки він ступив на її поріг, одразу впав мертвим. Решта ж святих продовжувала стояти посеред озера, прославляла Бога та просила у Нього допомоги.

Варта, що стерегла святих, заснула. Лише один темничний сторож не спав і міркував про те, що той, хто побіг до теплої бані, загинув, а інші стоять на лютому морозі у воді і залишаються живими.

О третій годині ночі мучеників осяяло небесне світло, і сторож, на ім’я Аглаій, побачив тридцять дев’ять вінців, що сходили з Небес на голови святих. В цей час він увірував в Христа, розбудив своїх товаришів і сам з криком, що він – християнин, побіг у води озера. Так він зайняв місце воїна, що відпав від мученицького лику.

Вранці прийшли мучителі і зі здивуванням побачили, що святі воїни продовжують стояти живими у воді і серед них знаходиться темничний сторож. Вони повеліли зв’язати мучеників і вести на катування в місто. Тут святим стали перебивати гомілки молотами.

В цей час матір Мелітона, наймолодшого з мучеників, укріпляла свого сина мужньо звершити свій подвиг. Від тяжких страждань всі воїни, окрім Мелітона, скінчалися. Тоді мучителі повеліли покласти тіла святих на колісниці і везти їх на спалення.

Однак святого Мелітона, який був ще живим, не поклали на колісницю. Його ж благочестива матір, що не хотіла, аби її син відлучався від лику святих, взяла його собі на плечі і пішла слідом за колісницями. В цей час і Мелітон віддав Богу свою душу, і його тіло було покладене до тіл інших мучеників.

Коли від спалених тіл святих залишилися лише кістки, мучителі повеліли їх кинути в річку. Через три дні після цього мученики явилися єпископу Севастії Петру і сказали забрати їхні останки. Тоді єпископ разом з благоговійними мужами прийшов вночі до ріки і побачив, що всі кістки мучеників світяться, як зірки. Тому їх усі вдалося зібрати і покласти в чесному місці.

Кончина святих наступила 9 березня 320 року. Їхні ж імена такі: Кіріон, Кандід, Домн, Ісіхій, Іраклій, Смарагд, Євноїк, Валент, Вівіан, Клавдій, Пріск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сісіній, Ангій, Аєтій, Флавій, Акакій, Єкдікій, Лісімах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Дометіан, Гаій, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Ніколай, Валерій, Філоктімон, Северіан, Худіон, Мелітон і Аглаій. Слава Богу вовіки. Амінь.

Добавить комментарий