24 березня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Софронія Єрусалимського

Святий Софроній походив з Дамаску. Його батьки були знатними людьми і виховали сина в благочесті. Саме ім’я Софроній в перекладі з грецької мови означає цнотливість. Цнотливість же поєднує в собі духовну премудрість та непорочність, якими і відрізнявся святий.

Спочатку Софроній добре вивчив світські науки, за що був прозваний софістом, тобто премудрим. Потім заради набуття духовної премудрості він став обходити монастирі та пустині самітників, де отримував велику духовну користь.

Так, він прийшов і в Єрусалим, а потім в кіновію великого Феодосія. Тут святий знайшов премудрого ієромонаха Іоанна, на прізвисько Євірат, від якого не відлучався до самої його кончини.

Разом з Іоанном Софроній відвідував святих отців у монастирях та пустинях і записував їхні житія, про що свідчить книга Лімонарь, написана ними обома і схвалена на Сьомому Вселенському Соборі. Хоча Софроній і був учнем Іоанна, однак Іоанн називає його не лише софістом, але й отцем.

Спочатку святий подвизався в Палестині, а потім через нашестя персів на палестинську землю разом зі своїм учителем відправився в Антиохійську область. Тут подвижники також обходили святих отців та записували їхні житія в книгу Лімонарь. Коли ж завойовники наблизилися і до Антиохії, Софроній з Іоанном відбули в єгипетське місто Олександрію.

До цього часу святий ще не був пострижений в чернецтво, хоча і проводив подвижницьке життя. Чернечий же постриг Софроній прийняв на одрі хвороби, коли очікував своєї смерті. Однак він одужав і став ще більш ревно трудитися та піклуватися про спасіння своєї душі.

Під час свого перебування в Єгипті святий боровся проти єретиків, що поширювали єресь Севера. Север же був Антиохійським Патріархом і стверджував, що Христос, хоча і народжений з двох природ, але не в двох перебуває, бо при втіленні Бога-Слова прийнята Ним людська природа втратила власну дійсність.

Софроній та Іоанн вступали в спори з єретиками і отримували в них перемогу. За це вони користувалися любов’ю та повагою Патріарха Олександрійського Іоанна Милостивого.

Щодня святий разом зі своїм учителем старався повчатися чогось нового. Якось їм довелося чути розмову трьох сліпців, які по черзі розповідали про причину своєї сліпоти. Перший сліпець сказав, що йому довелося багато дивитися на море, від чого на його очах появилися більма. Другий сказав, що працював на скляному заводі і через необережність обпікся та втратив зір.

Третій же повідомив, що був злодієм, і під час пограбування гробниці, коли він знімав з покійника сорочку, померлий встав та обідрав йому обличчя і видер очі. Коли Софроній почув це, то сказав Іоанну, що вони сьогодні достатньо корисного дізналися, а саме, що той, хто робить зло, не може сховатися від Бога.

Згодом перси підступили і до Єгипту. Тому разом зі своїм учителем та Олександрійським Патріархом Софроній відправився в Константинополь. По дорозі сюди святий Патріарх Іоанн скінчався. Його доброчесне життя Софроній вшанував надгробним словом.

Після поховання Патріарха святий разом з учителем та дванадцятьма монахами направився в Рим. Тут через декілька років скінчався й Іоанн Євірат. За заповітом свого учителя Софроній перевіз його останки у Феодосієву кіновію і залишився проживати разом з братією в Єрусалимі, де згодом був зведений на Єрусалимський патріарший престол.

В цей час Софронію довелося боротися проти єретиків монофелітів, які визнавали в Іісусі Христі дві природи, однак лише одну волю. Для цього святий скликав в Єрусалимі Помісний Собор, на якому була проклята ця єресь.

За свого життя святитель Софроній написав багато Слів, Повчань, гімнів та житій декотрих святих.

Коли на Єрусалим, що був повернутий грекам, напали магометани, святий разом з місцевими жителями два роки терпів облогу. Потім через крайню нужду місто віддали у руки ворогів.

Перед цим Патріарх послав Агарянському князю Омару умови миру, які той погодився виконати, однак не дотримався своєї обіцянки і став сильно гнобити християн. В цей час по молитві святого, якому важко було дивитися на бідування своєї пастви, Господь забрав його душу. Кончина Софронія наступила в 40-х роках VII ст.

Добавить комментарий