28 березня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мученика Олександра Сідського

Святий Олександр постраждав за Христа у памфілійському місті Сіді (у Малій Азії) за царювання нечестивого Авреліана (270 – 275 рр.). Він був схоплений за повелінням ігемона Антоніна і приведений до нього на суд.

На запитання мучителя, хто він, Олександр назвав себе християнином, пастирем словесного Христового стада. Тоді ігемон запитав у святого, де знаходиться це стадо. Святий же відповів, що до Христового стада відносяться всі люди, які вірують у Христа Бога; ті ж, хто поклоняється бездушним ідолам, не можуть належати до нього.

Тоді Антонін повідомив святому, що буде катувати його з двох причин: аби примусити поклонитися богам і аби він показав йому віруючих у Христа.

Потім мучитель запитав, Хто такий Христос. Олександр же назвав Христа Спасителем світу, Життям та Світлом для віруючих у Нього. На це ігемон відповів, що як може бути Спасителем Людина, Яка померла на хресті.

Святий на це відповів, що Христос добровільно постраждав на хресті і Своїм Божеством зруйнував силу пекла, умертвив смерть, Сам воскрес і воскресив разом з Собою весь рід людський.

Потім мучитель сказав Олександру, що він безумствує. Святий же відповів, що ігемон сам безумствує, оскільки через душевну сліпоту не розуміє таїнства спасіння роду людського.
Після такої розмови за наказом Антоніна почали катувати святого.

Мученика били жилами, терзали на колесі і занурювали у киплячі смолу та олію. Однак святий чудесно залишався неушкодженим. Коли Олександра кинули в розжарену піч, то разом з ним бачили в ній двох юнаків. Це були Ангели Божі, які охолоджували полум’я.

Нечестиві язичники приписали всі ці чудеса чаклунству і не повірили в те, що святого зберігає сила Божа. Один же із слуг Антонінових увірував у Христа, впав на землю і став просити святого, аби він сподобив його бути разом з Христом. За це слуга був одразу убитий мечем.

Після цього святого повісили і стругали гострим залізом, допоки його тіло не перетворилося на суцільну рану. Потім мученика знову катували вогнем, але він не зазнав від цього ніякої шкоди.

Згодом Олександра кололи спицями і витягнули назовні всі його нутрощі, після чого святого віддали на поживу звірам, але звірі не торкнулися до нього. Багатьом іншим мукам піддавали мученика, однак він мужньо перетерпів всі страждання.

Зрештою, непереможного і непохитного у вірі пресвітера Олександра усікли мечем. Його чесне тіло забрав та поховав християнин Євстафій. Антонін же прямо на суддівському місці був вражений біснуванням.

Слуги понесли його додому, але по дорозі, мучений нечистими духами, він скінчався Тепер мучитель перебуває в пеклі і терпить вічні муки. Ієрей же Олександр радіє в Небесних обителях разом з Ангелами та усіма святими.

Добавить комментарий