30 березня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Олексія, чоловіка Божого

Святий Олексій був сином знатного вельможі Євфиміана та його дружини Аглаїди, що проживали в Римі. Батьки святого проводили богоугодне життя і звершували численні справи милосердя. У них довго не було дітей, але, зрештою, по їхніх молитвах Господь дарував їм сина.

Олексій швидко оволодів світськими науками та добре вивчив Святе Письмо. Він виріс благочестивим та розумним юнаком і вирішив відректися від мирських благ. Однак батьки захотіли одружити його з дівицею царського роду.

В день шлюбу після звершення торжества Олексій дав своїй нареченій золотий перстень та дорогоцінний пояс і сказав зберегти їх. А сам потай покинув дім і відправився на кораблі в місто Лаодикію, що розташовувалося в малоазійській області Фрігії.

Звідси святий пішов у Месопотамію, де поселився в місті Едессі. Тут Олексій продав коштовності, які взяв з дому, і виручені гроші роздав бідним. При цьому він добровільно став убогим і перебував на паперті церкви Пресвятої Богородиці.

В їжу святий вживав лише хліб та пив воду, а милостиню, яку йому подавали, роздавав іншим біднякам. Щонеділі Олексій причащався Святих Христових Тайн і постійно думав про Бога. Від такого строгого життя тіло його висохло, обличчя втратило свою красу, очі запали і зір погіршився.

Рідні ж Олексія неустанно скорбіли за ним. Всі його пошуки виявилися марними. Матір та наречена святого пішли в затвор і не виходили з дому.

Через сімнадцять років проживання святого в Едессі, паламарю церкви Пресвятої Богородиці було одкровення. Пречиста Діва звернулася до нього зі своєї ікони та повеліла ввести в храм чоловіка Божого, молитва якого підноситься до Бога і на якому почиває Дух Святий. Коли ж паламар молив Богородицю відкрити йому того чоловіка, Матір Божа вказала на бідняка, що сидить біля воріт церковної паперті.

Після цього паламар ввів в храм Олексія, і багато хто дізнався про його праведне життя. Святий же, щоб уникнути людської слави, сів на корабель, який направлявся в Кілікію. Однак під час плавання здійнялася буря, і корабель чудесно прибув до Риму.

Святий Олексій прославив Бога і пішов до свого дому. По дорозі він зустрівся зі своїм батьком і, як убогий, випросив у нього дозвіл поселитися в одному з кутків його двору. Тоді за повелінням Євфиміана для святого спорудили невелике житло біля входу в дім, де він і став проживати.

Щодня Олексію подавали їжу з батьківського столу, яку він роздавав бідним, а сам вживав лише хліб та воду. Часто преподобному доводилося терпіти знущання від рабів свого батька, які його били, тягали за волосся та виливали на голову помиї. Він же зі смиренням все прощав та неустанно перебував у молитві. Крім того, як і у Едессі, святий щонеділі причащався Пречистих Тайн.

Так Олексій прожив біля дверей рідного дому сімнадцять років, і ніхто його не впізнав. Після цього він отримав від Господа одкровення про час своєї кончини і описав на хартії все своє життя.

В цей час у соборній церкві наприкінці Літургії двічі пролунав чудесний Голос, який повелів знайти чоловіка Божого, що вже відходить у інше життя. Коли його почали повсюди шукати, то не могли знайти. Тоді по молитві папи Римського, царя та народу знову під час Богослужіння пролунав чудесний Голос і сказав шукати чоловіка Божого в домі Євфиміана.

Після цього папа, цар та вельможі відправилися до Євфиміана, який нічого не знав про богоугодне життя убогого, якого прийняв у свій двір. Слуга ж, що приносив Олексію їжу, повідомив своєму господарю про праведність та подвиги святого.

Коли батько увійшов в бідне житло свого сина, то побачив його мертвим з покритою головою. Тоді Євфиміан відкрив обличчя Олексія і побачив, що воно сяє, як обличчя Ангела. Він хотів взяти хартію з рук померлого, однак йому це не вдалося.

Після цього для святого приготували дорогоцінний одр і поклали на ньому його чесне тіло. За проханням царя та папи Олексій дозволив взяти хартію з своїх рук. Коли читали написане в ній, Євфиміан впізнав свого сина і припав до нього зі сльозами. В цей час вийшли з затвору і припали до святого і його матір з нареченою.

Потім останки Олексія були перенесені у соборну церкву. Сюди протягом семи днів до святого приходили люди і отримували чудесні зцілення від своїх недугів. Коли тіло святого поклали у мармурову гробницю, прикрашену золотом та смарагдами, з нього витекло благовонне миро.

Після помазування цим миром останки Олексія поховали в храмі мученика Воніфатія. Кончина святого наступила 17 березня 411 р.

Добавить комментарий