Вхід Господній до Єрусалиму

Коли наблизився час хресних страждань Господа нашого Іісуса Христа заради спасіння роду людського, Христос увійшов у Єрусалим.

Перед цим Іісус воскресив Лазаря, що вже чотири днів перебував у гробі. Чутка про це швидко облетіла околиці Єрусалима, і сила-силенна народу вийшла назустріч Христу.

По дорозі до Єрусалима Господь увійшов в поселення Віфсфагію, що розташовувалося на південно-західному боці Єлеонської гори. Тут Іісус повелів двом своїм учням піти в поблизьке поселення і привести звідти ослицю та молодого віслюка, яких вони там знайдуть прив’язаними.

Коли учні виконали повеління Господнє і накинули на віслюка своє вбрання, Христос сів на нього і направився до Єрусалима. В дорозі Його зустрів незліченний натовп народу, який вигукував: «Осанна Сину Давидову! Благословенний Той, що гряде в Ім’я Господнє! Осанна в вишніх!»

Одні люди знімали з себе вбрання і встелювали ним шлях, а інші зрізали гілки з фінікових пальм і клали їх на дорогу або тримали урочисто в руках. При цьому народ радів, а Господь відчував у душі велику скорботу.

Він знав, що цей народ, який з великою честю супроводжує Його, через декілька днів кричатиме: «Розіпни, розіпни Його». Христос бачив і скору погибель Єрусалима та його жителів, а також і розсіяння Ізраїлю по усій землі.

Поблизу самого міста Господь заплакав та передрік його розорення. Він сказав, що прийдуть вороги, які захоплять Єрусалим, поб’ють його мешканців і не залишать в місті каменя на камені, і що все це буде через те, що Єрусалим не пізнав часу відвідування свого.

Урочистий хід закінчився біля храму. Господь увійшов всередину нього і прогнав усіх торговців, які перетворили дім Божий в дім торгівлі. Також Христос зцілив усіх недужних. Діти ж, які оточували Господа, з радістю вигукували: «Осанна Сину Давидову!».

Це обурило книжників та фарисеїв, і вони підійшли до Христа та докорили Йому. Тоді Іісус запитав у них, чи вони не читали в Писанні: «З уст немовлят та ссущих вчинив Собі хвалу». Після цього Христос покинув місто та відправився на ніч у Віфанію. Так урочисто Господь увійшов в Єрусалим.

Як ця подія мала велике значення для сучасників Іісуса Христа, так має і для нас.
До Свого входу в Єрусалим Господь являв Себе народу як законовчитель та великий Чудотворець.

А тепер явив Себе Царем Ізраїлевим та показав духовний характер Свого Царства. При всій своїй величі вхід Господа в Єрусалим був сповнений глибокого смирення. Христос вступив у місто не на колісниці чи коні у супроводі зброєносців, а на віслюку, покритому убогим вбранням.

Господь прийшов не для того, щоб сісти на земному престолі і збагатити народ земними благами, а заради вічного миру та духовного спасіння людей.

Для нас же вхід Господній в Єрусалим повчальний за своїм символічним значенням. Як говорить святий Єпіфаній Кіпрський, осля означає собою неприборканий язичницький народ, відв’язування осляти – звільнення від служіння ідолам, розстеляння одягу – скинення ветхої людини та запустіння синагоги.

Діти ж, які прославляли Господа, символізують собою вірний народ Христовий, сходження Іісуса з Єлеонської гори – зішестя Господа з Небес, а фінікові гілки – чисті душі праведників та перемогу над дияволом і пеклом.

Люди, що йшли попереду Іісуса, означають праведних Пророків, а ті, що слідували за Господом, – апостолів та язичників, які увірували в Христа. Місто символізує собою Вишній Єрусалим, а святилище – Царство Небесне, з якого Господь вигнав іудеїв як недостойних.

Минуло дві тисячі років з часу входження Іісуса Христа в Єрусалим, але і тепер християни прославляють Господа тими ж словами, що й колись іудеї, та тримають у своїх руках зеленіючі гілки верби, як знамення перемоги Христа над смертю та царством темряви.

Добавить комментарий