2 квітня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучениці Фотини

Свята Фотина постраждала за Христа під час гоніння на християн, піднятого нечестивим імператором Нероном, що царював з 54 по 68 р. Вона була тією самарянкою, яка розмовляла з Господом Іісусом Христом біля колодязя, про що розповідається в Євангелії від Іоанна.

Свята Фотина проживала на півночі Африки в приморському місті Карфагені і разом з сином своїм Іосією проповідувала Слово Боже. В цей час старший син Фотини Віктор служив у римському війську та відзначився у війні з варварами. Через це він був призначений воєводою в місто Атталію (в Малій Азії), де за повелінням імператора мав катувати християн.

Правитель Атталії Севастіан знав, що Віктор разом зі своїми рідними сповідує християнську віру. Він став радити йому виконати волю імператора, щоб зробити йому угодне і забрати собі майно, що належить віруючим у Христа.

Однак Віктор був твердим у вірі і сказав правителю, що ніколи не виконає його поради і буде проповідувати Христа так само, як його матір та брат. Тоді Севастіан сказав Віктору, що всім добре відомо, які біди очікують його та його рідних.

В цей час раптом у правителя сильно заболіли очі, і він від болю впав на землю. Крім того, він втратив здатність говорити і пролежав три дні безмовно. Після цього він голосно закричав, що лише християнський Бог є Істинним Богом і що немає іншої істинної віри, крім віри християнської.

Коли Віктор запитав у нього, чому він так сильно змінився, то Севастіан відповів, що його призиває Христос. Після цього правитель прийняв Святе Хрещення і отримав чудесне зцілення. Слуги Севастіана, які бачили це чудо, також хрестилися.

Невдовзі імператору Нерону стало відомо, що воєвода Віктор та правитель Севастіан проповідують в Атталії християнську віру, а матір Віктора Фотина та його брат Іосія навертають язичників до Христа у Карфагені.

Нерон розгнівався і повелів привести в Рим на суд усіх християн з Атталії. В цей час віруючим цього міста явився Господь і пообіцяв перебувати разом з ними, а Віктору сказав, що з цього дня він буде називатися Фотином (світосяйним) і багатьох наверне до істинної віри. Севастіану ж Христос повідомив, що блаженний той, хто звершить свій подвиг до кінця.

Також і матір Віктора Фотина отримала звістку від Господа про те, що їй належить постраждати. Тоді разом з великою кількістю християн вона прибула в Рим, де безбоязно проповідувала Христа.

Коли Фотина разом з Іосією та віруючими, які їх супроводжували, предстала перед Нероном, до імператора були приведені і Віктор з Севастіаном. На запитання Нерона, чи погоджуються вони померти за Христа, Фотина відповіла, що всі вони бажають такої смерті.

Тоді імператор повелів роздробити молотками кисті рук святих. Коли мучителі стали виконувати це повеління, то християни не відчували болю. Нерон здивувався через це і наказав відсікти руки мученикам. Першою взяли на таке катування Фотину, однак, як не старалися кати, свята залишалася неушкодженою.

Після цього Фотин, Іосія та Севастіан були осліплені та ув’язнені в темниці, а Фотина разом із сестрами Анастасією, Фото, Фотидою, Параскевою та Кіріакією поміщена в царському палаці. При цьому Нерон повелів своїй дочці Домніні постійно перебувати з ними. Свята ж Фотина наставила царську дочку та її сто рабинь на путь істини, і всі вони прийняли Святе Хрещення. Крім того, увірував у Христа і волхв, який намагався отруїти святих.

Через три роки виявилося, що Севастіан, Фотин та Іосія повністю здорові, темниця осяяна світлом та наповнена пахощами, і до святих приходить народ та приймає Святе Хрещення.
Тоді Нерон розгнівався і повелів розіп’яти святих вниз головою та бити ременями протягом трьох днів.

Коли на четвертий день прийшли Неронові слуги і побачили мучеників ще живими, то одразу осліпли. Севастіан же, Фотин та Іосія були в цей час чудесно звільнені та зцілені Ангелом. Вони зглянулися над осліпленими слугами Нерона і умолили Господа зцілити їх. Тоді слуги також увірували в Христа та прийняли Хрещення.

Після цього Нерон вдався до вкрай жорстоких катувань і повелів з усіх мучеників здерти шкіру. Першою постраждала Фотина і була кинута в колодязь. Севастіану, Фотину та Іосії спочатку відрізали ноги до колін, а сестрам Фотини – соски. Коли з мучеників стали обдирати шкіру, свята Фотида сама здерла її з себе та кинула в обличчя імператору.

Тоді її прив’язали за ноги до двох схилених вершин дерев, і вона була розірвана на частини. Потім імператор повелів обезглавити мучеників, а Фотину витягнути з колодязя та кинути в темницю. Після двадцятиденного ув’язнення вона знову предстала перед Нероном.

На запитання імператора, чи не принесе вона жертву ідолам, свята плюнула йому в обличчя та відмовилася покорятися його повелінню. Тоді її знову кинули в колодязь, де вона і віддала свою душу Господу.

Добавить комментарий