Вперше в храмі? Забудьте про себе!

Коли ви приходите до храму, то що ви очікуєте побачити? Що зустріти? Чи справджуються ваші сподівання? Чи може ви розчаровуєтесь при порівнянні: очікування — реальність?

У дні Страсного Тижня та у дні Світлої Седмиці багато хто прагне побувати на службі у храмі. І саме у такі періоди, у святкові дні — наші храми наповнюються людьми котрі вирішили також прийти на службу. Хтось із них взагалі вперше переступив поріг Дому Божого, хтось із них буває тут виключно лише по святам. Але усі вони прийшли до церкви, отже мають у тому потребу.

Буває так, що людина не усвідомлює цієї потреби — спілкування із Богом. Людина просто шукає спокою, хоче знайти щось, що було б рятівним кругом для неї.

Для західної людини таким кругом стають різноманітні тренінги, походи до психотерапевтів та психоаналітиків. У нашій традиції це ще не прижилося, але вже стає дуже і дуже модним. Так існує багато способів надати психологічну допомогу, всі вони ґрунтуються на довірчих стосунках між лікарем-психотерапевтом, чи психоаналітиком та пацієнтом.

Але яким чином лікар приймає рішення що потрібно діяти так чи інакше? Тільки на власний розсуд, у відповідності до свого бачення ситуації та бачення рішення проблеми.

Чого ж шукає людина у церкві? Шукає допомоги і отримує її. Отримує у вигляді Таїнств, у вигляді благодаті, котра присутня у всіх канонічних храмах. Ось часто порівнюють Таїнство сповіді із сеансом психотерапії. Але це дві події котрі неможливо не те, що порівняти, навіть ставити поряд не можна.

Що відбувається на Таїнстві сповіді? Священик, за словом Христа: «Що зв’яжете на землі буде зв’язано на небі, що забороните на землі буде заборонено на небі» має владу розрішати наші гріхи, тобто відпускати їх. Під час сповіді, говорить дехто, священик також втручається у внутрішнє життя людини, але як це робиться? Із молитвою, із покладанням на волю Божу та на милість Божу.

Ті, хто часто сповідається думаємо бачили, як під час сповіді, священик буває йде до олтаря. Для чого? Так чинять тоді, коли на сповіді відкривається дійсно велика проблема, і важко визначитись як її  розрішити. Тільки після молитви, батюшка приймає рішення. Повторюся: покладаючись на волю Божу.

Коли людина приходить до храму, їй здається що все тут святе: ікони, свічі, люди. Здається, що саме на неї тут усі чекали, саме тут всі мають кинутися вирішувати її проблеми. Але людина не розуміє, що до храму ходять такі самі люди, із такими самими проблемами, котрі потребують такої самої допомоги  і так само її шукають.

Ще один нюанс: у кожному храмі є постійні прихожани. Кожен храм має свій прихід, тобто общину, котра пов’язана літургічним зв’язком. І ось уявіть ситуацію: храм, урочисті дні Страсного Тижня або Світлого, і тут приходить така людина-шукач і починає виказувати невдоволення тим, що із ними ніхто не панькається, її ніхто не кидається втішати та допомагати їй.

Звичайно, це і боляче і образливо, коли ти настраждавшись, йдеш у місце, де тобі справді можуть допомоги, а тобі не допомагають. Але питання до самих пацієнтів: а чому ви йдете по допомогу саме зараз?

Де ви були весь Великий Піст, де були весь минулий рік? Хіба ваші проблеми виникли щойно? Хіба вони не накопичувались протягом тривалого часу? Чому ви зволікали? Чому не йшли сюди раніше? А якщо прийшли, то чому намагається керувати у домі Божому?

Чому не намагаєтесь зрозуміти правила за якими живе Церкви уже більше двох тисяч років? Хіба так складно? Якщо ви вперше прийшли до храму і вам важко та незрозуміло що відбувається, просто постійте, помоліться Богу.

Придивіться до оточуючих, до того як поводять себе прихожани і ви відчуєте, зрозумієте коли можна щось спитати. А тим паче зараз можна отримати відповіді на всі свої питання на просторах інтернету. Із часом служби поступово будуть ставати зрозумілішими.

А у даний момент, своїми недоречними питаннями або поведінкою ви будете викликати нарікання у тих хто стоїть поряд із вами.  І не потрібно ображатися на їх реакцію: якщо не відповідають, жестами дають зрозуміти що потрібно мовчати, пізніше.

Ви прийшли до храму, до дому Божого, спробуйте забути про себе і дійсно побути із Богом!

Добавить комментарий