Гефсиманська молитва: покора волі Божій чи слабкість?

Продовжимо розмову про ці святі дні, дні Страсного тижня. Що ж відбулося у минулі дні? Христа вже було зраджено, вже відбувся суд Пілата  і живого Бога вже чекає страшне знаряддя страти: Хрест.

Чому Господь дозволив себе так страшно вбити, стратити самим ганебним способом: розіп’яти на хресті? Що це? Слабкість чи покора волі Отця? Чи може це не просто покора волі Отця але ще й любов до людства? Чому Христос забороняє своїм учням боронити Його? Чому учні самі розбіглися і залишили свого Учителя на одинці із римськими воїнами та першосвящениками?

Чи завжди ми розуміємо що таке Воля Божа, а що ні?

Ось такий приклад: подружня пара не може народити дитину,  було перепробувано все: лікарі і найдорожчі клініки, вже дійшло до тієї межі відчаю коли почалися походи по ворожкам, екстрасенсам та іншим горе-цілителям.

Що це? Не дає Господь  дітей. І питання не в тому чому Господь такий жорстокий, чому карає бездітністю. Адже бездітність може бути не карою, а навпаки винагородою. Одразу згадується така повчальна бувальщина.

У Петербурзі, на початку XIX століття жила одна благочестива вдова, чоловік якої загинув на війні 1812 року. Єдиною втіхою у жінки залишився один син, котрий був для матері тим, що називають «сонечком у віконечку». Це була найбільша радість, щастя і надія на майбутнє. В одну зиму, дитина сильно захворіла, її била сильна пропасниця, дитина горіла від високої температури.

Лікарі не давали ніякої надії, але мати так сильно молилася до Пресвятої Діви із прохання про милість та одужання сина, що її молитва була почута. І не просто почута, Діва Марія явилася убогій вдові та запитала, чи дійсно вона так любить свою дитину і бажає її одужання? І попередила вдову, про те, що син коли виросте принесе їй багато горя, збезчестить рід та стане злочинцем.

Але відчай та страх втратити єдину рідну істоту був сильніший за страх безчестя і вдова слізно прохала про зцілення сина.

Дитина одужала. Пройшли роки, почали справджуватися слова Пречистої Діви: вдовиченко став картярем і дуелянтом, наробив багато боргів та дійсно став злочинцем. Він не просто збезчестив пам’ять свого батька, він постійно вимагав у матері грошей, принижував її та глузував із неї.

Нещасна жінка через це не могла навіть вільно вийти у місто, їй було соромно перед знайомими, вона буда доведена до такого відчаю, що впала перед іконою Богородиці і попросила: «Нехай мій син вмре!» Вдова глибоко пожалкувала про те, що вимолила життя своєму безпутному сину та не покорилася Волі Божій…

Чому Христос молиться у Гефсиманському саду? Тому, що Він, як людина, розуміє усю важкість подвигу, котрий має понести, тому що Він, як людина, страшиться страждань. Це з одного боку. А з іншого, як Син Божий Христос не просто покоряється Волі Отця Свого Небесного, Він любить людей, і розуміє що без виконання Волі Божої не відбудеться викуплення людства від гріха.

Чи важко було б будь-кому із нас постраждати за чиюсь провину? Напевне що так, а уявіть чи важко було безгрішному Сину Божому постраждати за усі провини людства? І за те що уже було зроблено і за майбутнє….

Покора Волі Божій це не бездіяльність, це дієва любов до Бога, це не просто смирення перед обставинами, це вміння жити і радіти життю.

Дійсно, про це багато говориться, можна мати мільярди і бути глибоко нещасною та самотньою людиною. А можна жити у глухому селі, дякувати Богу за милість і можливість просто жити, радіти новому дню, ходити, говорити , бачити, відчувати — все це милість і воля Божа.

Не потрібно чекати від життя казкового свята, потрібно жити тут і тепер. Воля Божа справджується на кожному із нас щодня. Звичайно, якщо лягти на диван і нарікати на те, що немає грошей, немає роботи, немає сім’ї, немає друзів — то це є абсурд і дурість.

І тоді ми маємо самі себе звинувачувати у своїх проблемах. Якщо постійно з усіма конфліктувати, бачити у своїх ближніх тільки негатив, не вміти жити та працювати у колективі і не бажати цьому вчитися — то це, знову ж таки дурість і абсурд.

Наше спаплюжене життя це не воля Божа а наше погане відношення до найбільшого дару Божого! Для чого ми живемо? Для того щоб виконувати волю Божу.

А у чому воля Божа? У тому щоб любити ближніх своїх та Бога! Немає у житті таких обставин, котрі могли би змусити нас перестати любити Бога.

 

Добавить комментарий