Страсний Тиждень: Велика П’ятниця

Велика і страсна П’ятниця… День спасительних страждань Іісуса Христа. День неправедного суду, день ганебної страти, день страшніше якого ще не було  у історії людства.

Згадуючи усі події, які сталися у цей день Церква знову і знову змушує нас спробувати осягнути ціну, яку було заплачено Господом за наше Спасіння. Про цей день стільки вже було сказано і написано, але нам хотілося зосередити вашу увагу ось на чому: Христос, Сам, добровільно йде на хресну смерть, Сам Господь Бог, плоттю страждає заради викуплення гріхів усього людства, тобто усіх хто жив до Нього, жив у Його час і буде жити у майбутньому.

Він поніс тяготи не однієї людини а усього людства. Замисліться: чи завжди вам, легко справлятися із своїми власними скорботами та негараздами? Чи завжди ви прощаєте образи, неуважність своїм близьким, дорогим для вас людям? Напевне що ні… А Христос приймає смерть на хресті заради всепрощення. Він, Бог у плоті, безгрішний за Своєю природою, але маючий людську болючу плоть, страждає і тілом і душею за всіх нас.

У той день іудеям було ніби мало страждань, вони карають Христа двічі: спочатку побиття, яке само по собі було дуже і дуже болісним, а потім розп’яття. Парадоксальна ситуація, Понтій Пілат, римський прокуратор, не бачить гріха на людині, яку привели до нього, він розуміє, що її немає за що страчувати. І на противагу цьому, знавіснілий натовп, що викрикує з себе лише одне: розпни, розпни.

На жаль люди часто у своєму житті опиняються у цьому натовпі, ми робимо це щоразу коли порушуємо заповіді Господні, коли впадаємо у гріх та забуваємо про каяття.

Через два дні, Свята Церква, разом із Христом Воскресне словами Христос Воскрес! Воістину Воскрес!.

А сьогодні у храмах ― все у чорному, кольорі жалоби. Сьогодні погребіння Христове, винос Плащаниці і кожен із нас  може стати причетним до цього, потрібно не багато, лише прийти на вечірнє богослужіння.

Дуже важко говорити про Розп’яття. Сама згадка про цей вид страти викликає ніби занімінні десь у глибині. Невимовно важко спостерігати за стражданнями близьких, друзів, тай взагалі просто людей.

Ми намагаємось полегшити страждання людей, а якщо це неможливо, то  у наших серцях залишаються глибокі рани.

А які ж тоді рани залишились у серці Діви Марії, Яка була із Христом із самого початку Його проповіді і а ж до Хресної смерті? Як Їй, Матері, було все це пережити? Як Їй було? Вона знала, хто Її Син, знала, що відбувається, добре розуміла яку муку Він терпить і нічого не могла зробити…

Євангеліє говорить, що навіть небо потемніло, розверзася земля, від жаху того що сталося: на Хресті помер Живий Бог.

У Ієрусалимському храмі надвоє розірвалася завіса котра відділяла скінію від храму, і тим самим Господь показав, що настав Новий час і  шлях до Царства Небесного тепер відкрито для всіх.

Добавить комментарий