Сьогодні Церква згадує Страждання Господа нашого Іісуса Христа

Господь Іісус Христос часто викривав лицемірство та моральну нікчемність фарисеїв, книжників, священиків та старійшин ізраїльського народу. Через це вони зненавиділи Його і вирішили убити. Їхнім помічником виявився Іуда Іскаріот, один з учнів Господа.

Він очікував пришестя Месії, який звільнить ізраїльський народ від іноземного іга, звеличить його перед язичниками та сяде на престолі вічної слави. Іуда побачив такого Месію в Іісусі Христі і вирішив йти за Ним тісним шляхом до влади і слави.

Однак його сподівання не виправдалися. Життя та вчення Христа свідчили про те, що Він не той Месія, якого чекав Іуда. Тому зрадник пішов до ворогів Іісуса, пообіцяв видати Його їм і взяв за це у винагороду 30 срібників.

Між тим Петро та Іоанн за повелінням Христовим приготували в одному будинку Пасху. Сюди увійшов Господь разом з Апостолами. Являючи приклад великого смирення, Христос омив своїм учням ноги і сказав, що як Він омив їхні ноги, так само і вони мають омивати ноги один одному.

Потім Господь сказав Своїм учням, що один з них зрадить його. Тоді кожний став запитувати у Христа, чи це не він. А потім на запитання Іоанна, хто це, Господь відповів, що той, кому Він подасть шматок хліба. Після цього Іісус обмакнув шматок хліба у рідку страву і подав Іуді.

Цей звичай подавати хліб у євреїв означав особливе благовоління господаря дому до того, кому подається хліб. Однак озлоблений Іуда не відгукнувся на такий поклик любові Господа і скоро покинув Його та Апостолів для звершення свого злого задуму.

Під час тієї вечері Господь встановив Таїнство Причастя. Він взяв хліб, благословив його, переломив і став роздавати учням зі словами: «Прийміть, їжте; це є Тіло Моє». Потім Христос подав учням чашу з вином і сказав: «Пийте з неї всі, бо це Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів».

Після вечері Господь відправився разом з учнями у Гефсиманію, де молив Бога Отця, щоб, якщо можливо, обминув Його час цей. Сюди прийшов і Іуда з натовпом воїнів та слуг первосвященика. Він підійшов до Іісуса та поцілував Його зі словами: «Радуйся, Учителю».

Після цього Христос віддав Себе в руки озброєного натовпу і був приведений до колишнього первосвященика Анни, тестя Каіафи. Тоді всі Апостоли втекли. Лише Іоанн та Петро увійшли за Іісусом у первосвященицький двір.

Анна старався знайти звинувачення, за яким можна було би засудити Іісуса до смерті, однак не знаходив. Тому відіслав його до свого зятя Каіафи, що проживав у тому ж палаці. Тут проти Іісуса виступили обмовники, однак їхні звинувачення були непослідовними та несуттєвими.

Розгніваний первосвященик запитав у Господа, чи Він – Христос, Син Божий. Іісус же дав ствердну відповідь і сказав, що вони побачать Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.

Після цих слів первосвященик роздер на собі одяг і сказав, що Іісус богохульствує, за що нечестиве зібрання і засудило Христа на смерть. В цей час Петро, якого викрили в тому, що і він був з Іісусом, відрікся від Господа та покинув первосвященицький двір з гіркими риданнями.

Оскільки іудеї не мали права умертвляти людей, то привели Іісуса до прокуратора (правителя) Іудеї Пілата. На запитання прокуратора, в чому вони звинувачують приведеного Чоловіка, священики та старійшини стали кричати, що Він розбещує народ та називає Себе царем Іудейським.

Пілат допитав Іісуса, однак ніякої вини за Ним не знайшов і відіслав Його до Ірода, правителя Галілеї, який в той час перебував у Єрусалимі. Проте і Ірод не визнав Іісуса достойним смерті і послав Його назад до Пілата.

Після цього Пілат запропонував іудеям, що відпустить Христа за звичаєм відпускати щоразу на свято одного в’язня. Однак натовп став кричати, щоб Пілат відпустив Варавву, а Христа розіп’яв. Потім Пілат, який все ще мав намір відпустити Іісуса, повелів воїнам бити Його, щоб таким чином задовольнити лють Іісусових ворогів.

Проте іудеї не вгамувалися і сказали, що за їхнім Законом Іісус має померти, бо називає Себе Сином Божим. Ці слова ще більше насторожили Пілата, і він став захищати Христа. Однак іудеї лицемірно заявили, що у них немає іншого царя, крім кесаря, а кожний, хто робить себе царем, є кесаревим противником. Тоді Пілат злякався бути обмовленим перед кесарем і віддав Христа на розп’яття.

Коли Христос був засуджений, Іуда розкаявся у своєму вчинку, повернув срібники первосвященикам та вдавився.

Іісуса розіп’яли на місці, що називалося Голгофа. Поруч з ним були розп’яті і два розбійники. Над головою Христа за наказом Пілата була причіплена дошка з написом «Цар Іудейський». Близько 6 годин страждав Господь на хресті. Жорстокий натовп знущався і казав, що нехай зійде з хреста і ми увіруємо в нього.

Також і один з розбійників злословив Іісуса і говорив: «Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас». Другий же розбійник навпаки попросив Христа пом’янути його, коли Він прийде у Царство Своє. Тоді Господь пообіцяв йому, що він нині буде разом з Ним в раю.

Коли Христос приносив спокутну жертву за рід людський з шостого по дев’ятий час дня, а по нашому з 12 до 3 год., було сонячне затемнення. Близько дев’ятого часу Іісус промовив: «Боже Мій, Боже Мій! Для чого Ти Мене залишив». А потім сказав, що хоче пити. Тоді йому до уст піднесли губку, просочену оцтом.

В останню хвилину Христос сказав: «Звершилося». Після цього Він зібрав Свої останні сили і вигукнув: «Отче, в руки Твої віддаю дух Мій». В цей час церковна завіса роздерлася надвоє і земля затрусилася. Сотник же, що перебував при хресті, сповідав Христа Істинним Сином Божим.

Добавить комментарий