Страсний Тиждень: Благовіщення

Сьогодні Церква згадує подію котра поклала початок нашому із вами спасінню. Сьогоднішній день є особливим ще тому, що саме сьогодні предивним чином збіглися у часі Благовіщення і Велика Субота: одне — це початок спасіння, а друге — найдивніший день у церковному році, день коли Господь перебуває у гробі. Ці дві події не можна порівняти, вони різні …

Хоча без Благовіщеня була б неможлива Страсна седмиця, без смиренної відповіді Тієї Яку Церква так шанує і ставить вище за усіх святих.

Більш як два тисячоліття відділяє нас від того дня коли народилася Пресвята Діва. Сьогодні важко повірити у те, що у Неї було земне життя, так само як і у нас сповнене людських турбот та піклувань, радощів та негараздів.

Ми звикли сприймати Її як Царицю Небесну, а Вона мала земні риси характеру, про що свідчать Її сучасники: схильність до спокою та замисленості. Згадки зберегли для нас видимий образ Богородиці: «Вона була зросту середнього, волосся мала золотаве, очі швидкі із зірницями кольору оливи, брови дугоподібні та помірно чорні, ніс подовгуватий, уста квітучі, сповнені солодких слів. Обличчя не кругле і не гостре, але дещо подовгувате. Руки та пальці довгі».

Святий Амвросій так Її описав: «Вона була не багатослівна, любила читати… Її правилом було — нікого не зневажати, усім благожелати, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати похвалянь, бути здравомислячою, любити доброчесність. В Неї не було нічого суворого у очах, нічого необачного у словах, нічого непристойного у діях: рухи скромні, хода тиха, голос рівний, так що Її тілесний вигляд був виразом Її душі, уособленням чистоти».

Святий Ігнатій Богоносець напрочуд дивно визначає суть благодатного впливу Богородиці на простих смертних людей: «У Ній поєднувались сутність ангельська та людська».

Згідно до історичних даних, ця Жінка прожила на землі 72 роки. За усіма людськими мірками, вона не зробила ніякої особливої кар’єри, ніякого великого успіху не досягла. В неї не було ні палаців, ні статків, ні знатного імені.

І тільки одна Її фраза визначила Її долю та долю усього людства:«Се раба Господня, да будет мне по слову Твоему». Саме цю фразу називають Благовіщанням Богородиці. Тобто блага звістка не у тому, що Ангел сказав Богородиці, а у тому що Вона йому відповіла. Адже без Її згоди не було б втілення Христа, не було б спасіння.

Святі отці говорять, що ті шість тисяч років очікування пришестя Христа, були очікуванням появи Тієї святої дівчини, котра змогла б стати достойною такої честі як народження від неї Сина Божого. І ось така Діва з’явилася. Богородиця досягла вершин моральної досконалості у зовсім юному віці, досягла без благодаті Духа Святого, котра була дарована тільки після П’ятидесятниці, досягла без Таїнств Церкви, які стали можливими після земного життя Христа.

Ось чому Церква дійсно ставить Мати Іісуса Христа, Богородицю, вище за всіх святих, вище за ангелів. Ще у перші століття християнства з’явилася молитва «Богородице, Дево, радуйся». Котру можна почути на самих різних мовах. У церковних піснеспівах говориться, що Матір Божа стоїть вище за Херувимів та Серафимів — вищих ангельських чинів.

До Діви Марії звертаються із проханнями про спасіння, хоча здавалося б, про це можна просити тільки Самого Бога. І навіть особисті займенники «Вона», «Її», якщо мова йде про Богородицю, пишуться із великою літери, так само як і займенники, котрі відносяться до Бога. Все це свідчить про те, наскільки Церква шанує Діву Марію, наскільки у християнській свідомості Вона є вищою навіть  за самих шанованих святих.

Хоча у Євангелії про Божу Матір і справді не дуже багато свідчень. Про Неї говориться у зв’язку із народженням та юністю Христа, двічі Вона згадується у контексті земного служіння Спасителя.

Спочатку, на прохання Матері Господь творить Своє перше диво — перетворює воду на вино на весіллі у Кані Галілейській. У другий раз — у відповідь на слова що Його чекають Матір та брати, Христос поводить Себе, на перший погляд навіть не шанобливо. Він вказує на своїх учнів, та говорить: «…Вот матерь Моя и братья Мои; ибо, кто будет исполнять волю Отца Моего Небесного, тот Мне брат, и сестра, и матерь» (Мф. 12:49-50) і далі ми вже бачимо Богородицю у найтрагічніший момент євангельської історії, коли Вона стоїть під Хрестом Свого розіп’ятого Сина.

Чому ж Вона так рідко згадується? Як ми маємо поєднувати церковне шанування Божої Матері і таку Євангельську небагатослівність про Неї? Безумовно, Священне Писання має величезний авторитет, але і воно само породжено Церквою Христовою. А Церква, своєю більш як двохтисячолітньою історією вже дала відповідь на питання чому християни шанують Божу Матір.

Звернемося до самого євангельського тексту, котрий стосується саме сьогоднішнього дня. Там є пророцтво про шанування Богородиці. Це слова Архангела Гавриїла, котрий приносить Діві Марії звістку про те, що Вона буде матір’ю Спасителя.

Це коротка фраза: «Благословенна Ты между женами» (Лк. 1:28). Благословенна — означає прославлена. І Архангел говорить це не від себе, він лише посланець Божий. А Богородиця зустрічаючись із Своєю родичкою Єлизаветою, вже відкрито говорить, що Бог зробив Її великою і люди прославлять Її (Лк. 1:48-49).

Євангеліє прямо говорить про те, що Господь був у повиновінні у Іосифа та Марії (Лк. 2:51), і навіть мав суперечку із релігійними вчителями, котрі намагалися обійти Божу заповідь: «Шануй отця свого і матір свою». А у найстрашніший момент свого земного служіння Спаситель, вже страждаючи на Хресті, попіклувався про те, щоб Його Мати не залишилася самотньою та доручив опіку над Нею Іоанну Богослову.

Але ще раз наголосимо, що найголовніше заключається ось у чому. Людство чекало Спасителя багато сторічь. У Вітхому Заповіті Бог через пророків говорив, що Він увійде у світ через жінку, народившись без чоловічої участі. Але від жінки, котра мала стати земною Матір’ю втіленого Бога, вимагався величезний подвиг.

І Діва Марія добровільно, без примусу пішла на це. Богородиці вистачило віри, для того щоб не вагаючись вірити у Своє призначення, у Неї було достатньо духовних сил, щоб не розгордитися, і достатньо смирення для того щоб нести Свій хрест. Адже Вона із самого початку знала, що земне служіння Її Сина трагічно закінчиться. І як віруюча людина, і як мати Вона перенесла немислимі страждання.

А пішла Діва Марія на все це тому, що хотіла спасіння усім нам, усьому роду людському.

У Церкві є святі. Це люди, котрі так сильно прагнули до Бога за життя, що після смерті опинилися у особливій близькості до Нього. І якщо у звичайній сім’ї,  старші діти допомагають молодшим, можуть попросити отця за них, то чому це не може відбуватися у сім’ї церковній? Адже Православна Церква — це живі люди, її можна порівняти із великою сім’єю.

Глава сім’ї — Христос, а всі члени сім’ї, де б вони не знаходились, у якому сторіччі б не жили, через Христа пов’язані одне із одним. То чому ті, хто уже досяг святості не можуть просити Бога за тих, хто ще йде до цього?! Хіба ми не можемо звернутися до них, тих хто перебуває безпосередньо поряд із Богом? Адже чим ближче ці люди до Бога, тим більше надій ми покладаємо на них, на їх заступництво, на їх любов до нас.

А найближче з усіх до Бога — Його Матір. Її подвиг відрізняється від подвигу святих якісним чином. Будь-який християнський подвиг пов’язаний із самопожертвою, але у той же час «немає людини, котра б не згрішила».

Тому навіть найбільші святі не були до кінця  вільними від людської «самості». Церква знає тільки одну людину, котра була вільною від себелюбства абсолютно, котра від початку і до кінця свого життя завжди віддавала всю себе Богу нічого не очікуючи у замін. Це — Матір Божа.

Самий досконалий дар Божий для людини — бути матір’ю, втішеною дивним зв’язком із своєю дитиною, для Богородиці він був із самого початку подвигом, від якого, як Вона знала, Їй не мало дістатися ніякого звичайного материнського втішання.

Церква не обожнює Богородицю. Вона — людина. Але при  тому Христос назвав Її Матір’ю,  а Вона Його — Сином. Що може бути ближчим за це? Тому, будучи у Таїнстві Хрещення зв’язаними із Христом, християни тим самим тісним чином духовно пов’язані з Його Матір’ю.  Це  знає люба людина, яка хоча б раз щиро молилася до Неї.

Сьогоднішнє свято Благовіщення Пресвятої Богородиці робить можливим народження Спасителя, а від так дає початок цілому ряду подій: земного життя та служіння Христа, Його Хресній смерті та Воскресінню.

Добавить комментарий