9 квітня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті святого Іоанна Прозорливця

Святий Іоанн проживав у єгипетському місті Лікополі (по-іншому Сіуті) і був теслею. У 25-річному віці він став монахом і протягом 15-ти років подвизався у різних монастирях. Після цього він поселився на Вовчій горі неподалік від Лікополя і став проводити пустинницьке життя. Тут він спорудив собі три келії під одним дахом, кожна з яких мала різне призначення.

В одній келії Іоанн молився, в другій – займався рукоділлям, а в третій – їв та спав. Святий замкнувся в цих келіях і перебував в них протягом 50-ти років до самої свої кончини. Для зв’язку із зовнішнім світом Іоанн використовував окреме віконце, через яке приймав їжу та розмовляв з відвідувачами.

Після 30-ти років затворницьких подвигів святий отримав від Господа пророцький дар. Сам імператор Феодосій Великий, що царював у 379 – 395 рр., поважав Іоанна, оскільки святий передрік йому перемогу над гонителями християн Максимом і Євгенієм та завоювання Галлії (нині Франція).

Ще на початку затворництва до Іоанна прийшов один воєвода і запитав, чи переможе він ефіопів, що приступили до міста Сієни. Святий відповів йому, що він отримає перемогу та почесті від царя, що і збулося. Про це стало відомо імператору, і з того часу він перед кожним своїм походом на ворогів просив у затворника молитов та пророкування про результат походу.

Сам Іоанн не звершував зцілень, однак давав хворим освячений єлей, через помазання яким вони звільнялися від своїх хвороб. Так зцілилася від сліпоти дружина одного з римських сенаторів, яка протягом трьох днів тричі на день помазувала свої очі єлеєм, принесеним їй від святого.

Укладач житія Іоанна Палладій розповідає, що якось прийшов до святого і почав вести з ним розмову. Однак в той час прибув і воєвода, щоб поспілкуватися зі святим. Тому він відійшов в бік, аби не перешкоджати розмові затворника з воєводою.

Досить довго довелося чекати Палладію, і він став в думках засуджувати святого за те, що він зневажив його та віддавав честь воєводі. В цей час до нього підійшов один з учнів святого і переказав, що старець говорить йому не гніватися, бо зараз він відпустить воєводу і буде розмовляти з ним. Від цих слів Палладій здивувався і зрозумів, що Іоанн дійсно святий та прозорливий.

Коли воєвода пішов, Іоанн пояснив Палладію, що було би несправедливо продовжувати з ним розмову і не звернути уваги на людину, яка перебуває у владі диявола, але ненадовго прийшла в пізнання істини та прибула до нього заради духовної користі. Про Палладія ж святий сказав, що завжди може знайти його, і він сам завжди може прийти сюди, крім того, він може отримати духовну утіху і від когось іншого.

Потім Іоанн передрік Палладію єпископське служіння та пов’язані з ним численні скорботи. Для того ж, щоб уникнути архієрейського сану, він порадив Палладію не покидати пустиню. Однак через декілька років Палладій сильно захворів і для лікування відправився спочатку в Олександрію, а потім і в Палестину. Тут він отримав деяке полегшення своєї хвороби і пішов у Віфінію, де дійсно за пророцтвом святого був удостоєний єпископського сану.

Палладій також розповідає, що сподобився бачити Іоанна, коли йому було дев’яносто років. В цей час святий був настільки виснажений подвигами посту, що у нього навіть не росла борода. Наприкінці ж свого життя старець приймав в їжу лише плоди дерев і тільки після заходу сонця.
Своїми настановами та душокорисними розповідями Іоанн багато сприяв спасінню душ людських. Крім того, і власним життя він являв усім приклад для наслідування.

Перед своєю кончиною Іоанн сказав учням протягом трьох днів не приходити до нього. Коли після цього вони прийшли, то знайшли святого вже померлим. Він стояв на колінах, неначе на молитві, а душею вже перебував у Господа.

Добавить комментарий