Чи є у світі щастя?

Христос Воскрес!

Чого прагне кожна людина у житті? Чого бажають батьки дітям? Яке побажання присутнє у кожному привітанні? Звичайно це побажання щастя. Навряд чи можна зустріти людину котра б не хотіла бути щасливою, котра б могла сказати про себе:« Ось я не хочу бути щасливим( щасливою). Я така людина, котра хоче прожити погано.»

З покон віку людство прагнуло до щастя, але у світі завжди було більше скорбот, негараздів та всілякого горя. У  чому ж тут проблема? Чому так складається?

Всі ми знаємо, якщо люди об’єднуються якимось одним бажанням, то такі люди можуть подолати будь-які перешкоди ат отримати бажаний результат. Люди будують величезні дамби, підкорюють океани, здійснюють космічні перельоти, перетворюють пустелі на квітучі сади. І все це роблять порівняно невеликі групи людей, об’єднанні спільною метою. А тут — не групи людей, а все людство хоче бути щасливим; у це у нього так погано виходить. Чому ж?

Довгий час вважалось, а багато хто вважає так і зараз, що щастя людське напряму залежить від матеріального добробуту: чим більше статків — тим щастя більше. Багато хто маючи  надію робив спроби ощасливити людей полегшуючи їх працю, оточуючи комфортом, поліпшуючи умови життя. На даний момент, здається, вже достатньо і полегшили і поліпшили. Але виявилося, що людина може жити у розкішній квартирі, мати дорогий автомобіль і все ж залишатися глибоко нещасною.

Від чого ж у такому випадку залежить наше щастя? Де його шукати? Як ми бачимо комфорт  його не гарантує, чи може щось виступати у якості гаранта щастя?

Питання це не пусте і не просте. Питання це, є мабуть, що чи не найважливішим у людському житті. Адже як уже було раніше відмічено, усе людство прагне до щастя, щиро має надію його віднайти. Та невже при такій щирій вірі на надії о це саме щастя неможливо знайти?

Кожна людина шукає його для себе по різному: хтось шукає на верхніх щабелях суспільної ієрархії — для таких людей щастя обумовлюється високою посадою та гарною зарплатнею.

Другий шукає щастя у цікавій роботі, третій — у цікавих книжках, розпусник — у красивих жінках, п’яниця — у вині, наркоман — у героїні чи марихуані… Хто в чому. Чому ж не знаходимо? Не знаходимо тому, що не там шукаємо. Таке іноді трапляється, коли людина заблукавши у лісі вибирає із багатьох стежок одну, котра, як їй здається має вивести до дому.

І ось йдучи по обраній стежині, людина потрапляє не додому, а виходить до болота. Обирає іншу — і потрапляє до іншого болота… І так прагнучи потрапити до дому, людина рухається у зворотній бік, і все більше і більше віддаляється від нього, і все далі і далі заглиблюється у ліс, у якому повно цих самих боліт.

Так само і у житті, у певні періоди дуже важко визначитися куди йти, який шлях обрати.  Оточуючі люди вибрали свої дороги, а хто тобі може порадити як зробити вибір. На жаль ми часто робимо у житті невірний вибір. Обираємо не ту стежку, і у підсумку життєвий шлях впирається у глухий кут: душевне розчарування, незадоволеність життям, нарікання на свою долю, а у найгірших випадках — то і думки про самогубство.

Звичайно матеріальний добробут має певне значення у житті людини. Гроші значно розширюють свободу наших дій. Справді свобода — одна із важливіших потреб людини. Але найбільша цінність у людському житті не свобода, як така,  а у самозреченому служінні вільно обраній меті. Якщо людини стає вільною, то одразу виникає питання: а що із цією свободою робити, як її використати?

Свобода сама по собі не дає життю ні якого змісту. І зміст, і сенс, і інтерес до життя дає присутність у житті чогось дуже дорогого та улюбленого і прагнення до цього дорогого наблизитися.

Чим обумовлюється щастя? При всій різноманітності відповідей на це питання, можна вивести одну спільну відповідь, з якою погодяться усі: щастя людське обумовлюється тими успіхами чи невдачами, які людина зустрічає на шляху до бажаної мети.

Успіхи роблять її щасливою, невдачі — засмучують. А різноманітність думок про щастя пов’язана із тим, що різні люди до нього по різному йдуть. Але якщо п’яниця прагне до вина — так він і щасливий, коли воно у нього є, і нещасний — коли вимушено утримується від вживання алкоголю.

Якщо лікар прагне вилікувати хворого — він радіє коли пацієнт пішов не поправку, і засмучується, якщо починаються ускладнення. Можна взяти для прикладу будь-яку людину…Що робить нас щасливими а що нещасними? Щасливі коли досягаємо бажаної мети, отримувємо те, що хотіли, а нещасні — коли це, в силу якихось причин не вдавалось.

І степінь щастя або нещастя залежить від того, наскільки сильно хотіли. Ось де дійсно пряма залежність: чим сильніше хотілось чогось, тим більша радість при отриманні бажаного. Успіхи, які наближають нас до бажаної мети — єдине джерело наших радощів. Коли досягнуто уже усіх намічених цілей, коли вже немає чого бажати більше — це джерело пересихає та зникає будь-яка надія на радість подальшому житті.

Хотілося  б застерегти усіх  від пошуків щастя   лише у матеріальному достатку. Адже рано чи пізно  запити можуть бути повністю реалізованими, і тоді атоматично втрачається мета до якої йшли чи не все життя , а діти стикнуться із іншою не менш болючою проблемою: для чого жити, якщо батьки дають усе, чого душа бажає.

Таке життя позбавлене сенсу як у першому випадку, так і у другому. Людина середнього чи старшого віку, не бачить для себе сенсу жити, оскільки втратила мету до якої можна прагнути. Особливо це стосується тих батьків, які у гонитві за добробутом не змогли закласти смислотворчі основи своїм дітям. В результаті чого, ці діти абсолютно не адекватно сприймають призначення свого життя у світі.

У сучасному світі існує думка, що людство залишило далеко позаду страшні часи, коли воно потерпало від холоду, голоду, важкої фізичної праці. Але на жаль попереду людство чекають ще страшніші випробування. Попереду час, коли грамотні, ситі, безбідно, безболісно, безпечно та комфортно існуючі люди несподівано зрозуміють безглуздість свого подальшого існування. Якщо ці люди не звернуться до Бога, вони завершать світову історію такою страшною агонією, перед якою померкнуть усі жахи варварських часів.

І сенс, і щастя у житті, і саме життя — все дарує лише Бог. Саме Він — «Сокровище благих и жизни Подателю» — тобто Скарбниця усіляких благ, та Той, Котрий подає життя. Поза Богом — тільки обман диявола. До речі, слово «диявол» із грецької мови перекладається як брехун, обманщик.

Навряд чи можна назвати щасливим життя багатьох наших сучасників, які добувають своє щастя та гроші як завгодно і де завгодно, будь-яким чином — правдою чи брехнею, тільки не там де наш Благий Творець дарує, просто дарує: «Прийдіть до Мене всі тружденні та стражденні, і Я заспокою вас. Візьміть іго Моє на себе та навчіться від Мене: і знайдете спокій душам вашим».( Мф. 11:28–29).

Але ми, замість того, що відгукнутися на це заклик Христа та прийти до Нього, йдемо на голос телевізійних реклам, кожна із яких кличе нас на свою стежку, обіцяє нам, що спокій нашим душам дадуть різні маги, астрологи, гіпнологи, цілителі та екстрасенси,  а своє щастя ми можемо знайти, здійснивши приміром подорож до арабських Еміратів чи Туреччину,  або ще простіше з’ївши шоколадку «Снікерс» чи чіпси «Лейс». Ми слухає замість Христа своїх авторитетних друзів та подруг, які вміють жити … Кого ми тільки не слухаємо, дорогі слухачі! Де тільки не шукаємо щастя!

Чревоугідник шукає щастя у вишуканих стравах. Він п’є це своє щастя повною чашею і врешті-решт потрапляє до лікарні із цілим букетом хвороб. Ось як він ощасливив себе.

Щастя п’яниці будується на змучених  серцях батьків, на сльозах дружини, на загубленому здоров’ї дітей та на власному загубленому здоров’ї… Чи  є це справжнім щастям?

Блудник думає бути щасливим спокусивши чиюсь дружину або малолітню доньку. І навіть не замислюється при цьому, який гострий ніж він вганяє при цьому у серце чоловіка спокушеної жінки, чи батька збезчещеної доньки.

Щастя честолюбця  у високих посадах, котрий йде до них часто по головам інших…

Щастя сріблолюбця у грошах. Для того щоб набити свої кишені грошима він йде на все — на брехню, зраду, підлість , а буває навіть і на вбивство. Ось так ми і будуємо своє щастя на чиємусь горі, на сльозах та на стражданні.

Коли  над усім цим замислитися та вдуматися у все це, то стає дуже чітко зрозумілим той дивний факт, чому людство при його спільному прагненні до щастя не може досягнути жаданої мети. На землі завжди було мало щастя тому, що було і є забагато гріха. Бажають щастя усі люди, але шукають його там, де воно ніколи не знаходилося і могло бути — на дорогах гріха та пороку,  де знаходять лише одні скорботи.

Є єдина вірна відповідь на таке непросте запитання:«Де знайти щастя?». Цю відповідь може дати тільки Бог. Тільки Він, на відміну від наших друзів, батьків ніколи не помиляється і любить усіх нас. А отже і щастя бажає усім нам.:«І так розлюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинорідного, що усякий віруючий у Нього не загинув, але мав життя вічне»( Іоанна.3:16). Євангеліст говорить: не загинув — а мав життя вічне! Христос вмирав для того, щоб ми не вмерли.

Мета, яку поставив Бог перед кожним із нас — життя  вічне, Царство Небесне. Смислом цього життя вічного є вічне богопізнання, вічне богоуподоблення. У богопізнанні та богоуподобленні знаходить душа людська єдиний захист від неминучих при гонитві за іншими ідеалами скорбот, пустоти та розчарувань. Усі інші цілі — досяжні, а відповідно і вичерпні та тлінні; і тільки ця мета вічна, а отже завжди жадана — це прагнення наблизитися до Бога у своїх знаннях про Нього і стати таким же досконалим як Він. При чому чим ближче до ції мети наближаєшся, чим жаданішою вона стає.

Атеїсти говорять: якщо будеш шукати щастя на небі — то не побачиш його ні на землі, ні на небі. Але не правду вони говорять, все якраз навпаки: якщо будеш шукати щастя тут на землі, то дійсно не побачиш його ні тут ні на небі. А коли будеш шукати щастя на небі — то будеш щасливий і тут і там.

Що ж потрібно від нас для того щоб унаслідувати Царство Небесне?  Робити добро і не грішити.

Під «робити добро» розуміється не що інше як примноження щастя свого та ближніх. Чи ви допомогли хворому, чи старенькій одинокій людині, чи комусь із домашніх допомогли зробити якусь хатню роботу — все це маленькі справи, і разом із тим, це маленькі кроки до Царства Небесного. Робити їх буває дуже важко, простіше на гримати на когось із сім’ї, ніби не помітити необхідність своєї допомоги. Але якщо, не дивлячись на важкість, цей маленький крок уже зроблено — яка світла радість буває на душі!

Що означає «не грішити»?

На сам перед це означає не порушувати заповідей Господніх, найголовнішої із них: возлюби ближнього свого як самого себе. А ще потрібно пам’ятати слова Нового Заповіту:«ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії ні мужеложніки, ні крадії, ні лихварі, ні п’яниці, Царства Божого не наслідують».

Коли людина грішить, то робить нещасною не тільки себе, вона робить нещасними своїх ближніх. Робить нещасними тих, кого ображає, зневажає, принижує. Таким чином, якщо ми творимо добро, то ми сіємо радість, а якщо порушуючи Заповіді Господні грішимо, то ми стаємо причиною та сіячами горя людського.

Звичайно людина сама по собі є дуже слабкою, людині важко встояти перед спокусами цього світу. А особливо важко це зробити молоді, якій хочеться все попробувати, все пізнати на власному досвіді, у всьому пересвідчитися самостійно. У  юні літа щастя здається таким простим та легко досяжним.

У зрілі роки людина, як правило розуміє, які помилки було зроблено, і щиро жалкує через це. Але навіть тепер, навіть у пристарілому віці ще не пізно стати щасливими. Не пізно стати на той шлях, котрий вказав на Господь наш Іісус Христос. На єдиновірний шлях який, за умови вірно слідувати ним,  неодмінно приведе нас до Царства Божого.

 

Добавить комментарий