12 квітня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Іоанна Лєствічника

Святий Іоанн подвизався на горі Синаї, куди прийшов у 16-річному віці. Будучи високоосвіченою людиною, він смиряв себе і не величався своїм розумом. Духовним наставником преподобного був авва Мартирій, який постриг Іоанна у монахи на 20-му році його життя.

Якось Мартирій разом з Іоанном прийшов до святого Анастасія Синаїта. Анастасій же запитав у Мартирія, звідки взявся у нього цей учень і хто постриг його. Мартирій відповів, що він сам постриг його у чернецтво. Тоді Анастасій сказав наставнику Іоанна, що він постриг ігумена Синайської гори.

Коли ж Мартирій з Іоанном відвідували святого Іоанна Савваїта, то останній омив ноги Іоанна та поцілував йому руку. Потім учень Іоанна запитав у нього, чому він омив ноги учня, а не учителя. Святий же відповів, що омив ноги та поцілував руку Синайському ігумену.

19 років преподобний Іоанн подвизався під керівництвом Мартирія, а після його смерті поселився для подвигів безмовності на місці, що називалося Фола. Тут він провів 40 років і відлучався звідси тільки у свята для участі у Богослужінні.

Важко описати труди та подвиги преподобного. Об’їдання він перемагав вживанням незначної кількості їжі, хоча, щоб не величатися, споживав різноманітну їжу, яка не заборонена монахам.

Пустинництвом та віддаленням від перебування з людьми Іоанн гасив полум’я плотської пристрасті. Зі сріблолюбством преподобний боровся роздаванням милостині та відмовою від найбільш необхідного.

Лінь та бездіяльність святий перемагав бадьорістю та трудом, до яких себе спонукав пам’ятанням смерті. Дратівливість же він ще раніше поборов слухняністю. Марнославство Іоанн умертвляв безмовністю.

З очей святого витікали потоки сліз і, щоб ніхто не бачив та не чув його плачу, він часто віддалявся в одну тісну печеру, розташовану на достатній відстані від його келії та келій інших монахів.

Спав Іоанн дуже мало. Перед сном він довго молився і писав книги. І взагалі все життя святого було неустанною молитвою та любов’ю до Бога, спогляданням Якого він не міг насититися.

Якось Іоанн повелів своєму учню Мойсею з одного місця наносити землі для удобрення грядок. Мойсей старанно трудився, однак, коли стало опівдні дуже жарко, ліг відпочити під великим каменем і заснув. В цей час і Іоанн, що перебував у своїй келії, злегка задрімав.

Уві сні він побачив благоліпного мужа, який докорив йому за те, що він спить, а Мойсей знаходиться в небезпеці. Тоді Іоанн одразу встав і почав ревно молити Господа за свого учня.

Ввечері ж святий запитав у Мойсея, чи нічого несподіваного з ним не сталося. Мойсей же розказав, як заснув під великим каменем і йому раптом здалося, що преподобний кличе його. Тоді він поспішно відбіг від того місця, де спав, і в той самий час камінь впав. Так, камінь би роздавив Мойсея, якщо б він залишився на місці свого відпочинку.

У 75-річному віці після 40 років чернечих подвигів святий Іоанн був обраний ігуменом Синайської гори. В цей час за проханням святого Іоанна, ігумена Раїфського монастиря, що розташовувався на відстані двох днів шляху від Синаю, преподобний Іоанн написав свій знаменитий твір «Лєствіца». За це він і був названий Лєствічником.

«Лєствіца» показує путь поступового сходження до моральної досконалості, який складається з 30 сходин, і є надійним керівництвом в духовному житті для тих, хто дбає про спасіння своєї душі. «Лєствіца» є настільною книгою монахів, хоча і християни, що живуть у миру, можуть керуватися нею на шляху спасіння.

Ще за свого життя Іоанн поставив ігуменом після себе свого брата Георгія. Коли ж преподобний перебував на смертному одрі, Георгій гірко плакав і говорив, що він надіявся першим відійти. На це Іоанн сказав своєму брату, що той не проживе і року після нього, якщо він буде мати відвагу у Господа. Так і сталося.

Приблизно через 10 місяців після кончини преподобного Іоанна скінчався і брат його Георгій. Святий Іоанн Лєствічник відійшов до Господа у 80-річному віці наприкінці VI або на початку VII ст.

Добавить комментарий