14 квітня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Марії Єгипетської

В одному з монастирів Палестини проживав старець Зосима, який віддавався великим чернечим подвигам. Якось його почала бентежити думка про те, що він вже досягнув повної досконалості і не потребує повчань.

В цей час Зосимі явився Ангел Господній і сказав, що він добре подвизався, але немає такої людини, яка би могла сказати про себе, що досягнула досконалості. Ангел повідомив старцю, що є подвиги ще невідомі йому і важчі за ті, які він пройшов. Для того ж, щоб пізнати інші шляхи спасіння, Ангел повелів Зосимі йти в монастир, розташований біля ріки Йордану.

Невдовзі старець став подвизатися у вказаному Ангелом монастирі. Коли наступив Великий Піст, він, як і інші монахи обителі, перейшов Йордан і пішов у пустелю для подвигів безмовності. З метою знайти одного з пустинників Зосима протягом двадцяти днів йшов у глибину пустелі.

Тут він побачив людину, почорнілу від сонця, з білим, як шерсть волоссям. Зосима побіг до неї, однак вона стала тікати. Старець же намагався наздогнати її і благав зупинитися, помолитися за нього та благословити.

Коли вони так добігли до улоговини, знесилений Зосима посилив свої благання. Тоді та людина звернулася до нього на ім’я і сказала, що не може предстати перед ним, оскільки вона – нага жінка, звуть її Марія, і попросила старця кинути їй щось зі свого одягу.

Потім між старцем та подвижницею зав’язалася розмова, під час якої Зосима попросив святу помолитися за весь світ і за нього самого. З послуху старцю вона повернулася на схід і стала тихо молитися.

Тоді Зосима побачив, як подвижниця піднеслася у повітря, і ще більше злякався. Він подумав, що бачить дух. Свята ж прозріла його думки і назвала себе грішною жінкою, після чого за проханням старця розповіла йому своє життя.

У 12-річному віці Марія покинула батьків та відправилася в Олександрію, де протягом 17 років віддавалася нестримному блуду. Якось вона побачила велику кількість чоловіків, що направлялися до моря з наміром плисти в Єрусалим на поклоніння Чесному і Животворящому Хресту Господньому.

Вона увійшла з ними на корабель, де продовжувала звершувати свої беззаконня, та й після прибуття у Святий Град поводила себе не краще. Коли ж настало свято Воздвиження Хреста Господнього, преподобна разом з народом пішла у церкву. Декілька разів вона намагалася з потоком людей увійти в церковні двері, однак невидима сила не пропускала її.

Зовсім знесилена, жінка стала у кутку притвору і почала міркувати над тим, чому їй не вдається увійти в храм. Тут вона зрозуміла всю мерзенність свого сповненого гріхів життя і стала зі сльозами бити себе в груди та зітхати.

В цей час вона побачила на стіні ікону Богородиці і почала молити Пречисту Діву, щоб і їй можна було побачити Чесне Древо Хреста Господнього. При цьому, Марія обіцяла більше не оскверняти себе блудом і відректися від світу.

Після такої молитви свята безперешкодно увійшла в храм та поклонилася Хресту Господньому. Потім, наставлена чудесним голосом, вона причастилася Святих Тайн у церкві, розташованій на березі Йордану, перейшла ріку і поселилася в пустелі.

Декілька років Марія потрохи вживала хліб, який взяла з собою, після чого годувалася лише пустельними рослинами. Всього у пустелі вона прожила 47 років, 17 з яких провела у неустанній боротьбі зі своїми пристрастями. Протягом цього часу свята не бачила жодної людини чи тварини і багато перетерпіла незгод, знемагаючи від спеки, холоду, голоду та спраги.

Коли Зосима вислухав розповідь святої, то зі сльозами прославив Бога. Преподобна ж попросила його наступного року не йти на подвиги в пустелю і у Великий Четвер причастити її Святих Христових Тайн на березі Йордану. При цьому свята передрекла старцю, що навіть, якщо він і захоче, то не зможе тоді покинути монастир.

У наступний Великий Піст Зосима тяжко занедужав і дійсно залишився в монастирі. Коли настав Великий Четвер, він прийшов на берег Йордану з Пречистими Тайнами і став чекати преподобну. Вона ж з’явилася на протилежному березі, осінила ріку хресним знаменням і пройшла по ній, як по суші.

Після причастя Святих Тайн преподобна попросила Зосиму прийти в наступному році до тієї улоговини, де вони колись розмовляли. Потім вона знову перейшла Йордан і відправилася в пустелю.

Через рік старець Зосима знайшов святу мертвою на вказаному місці. Над її головою був напис, в якому вона повідомляла своє ім’я та час кончини і просила поховати її тіло. Виявилося, що преподобну звали Марією і померла вона вночі після причастя Святих Христових Тайн.

При цьому вона того ж самого дня прибула на місце своїх подвигів, куди Зосима подорожував протягом двадцяти днів.

Коли старець зі сльозами став копати землю суком дерева, йому на допомогу прийшов величезний лев. Він вирив передніми лапами для святої могилу, де старець і поховав її тіло.

Потім Зосима повернувся в монастир і повідав братії житіє преподобної Марії. З того часу було встановлено звершувати пам’ять святої у день її кончини, яка наступила в 522 році.

Добавить комментарий