15 квітня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучеників Амфіана і Едесія

Святі Амфіан та Едесій були рідними братами і народилися у язичницькій сім’ї в місті Патарі, що у Лікії (малоазійській області). Еллінські науки брати вивчали у місті Бериті (нині Бейрут), де проводили цнотливе та доброчесне життя, чим дивували своїх ровесників. В цей час вони усвідомили суєту ідолопоклонства і захотіли якомога досконаліше пізнати путь християнського благочестя.

Коли святі повернулися додому, то їхній батько, який став начальником міста, продовжував разом зі своїми родичами проводити нечестиве життя. Тому Амфіан та Едесій потай покинули своїх близьких і відправилися у Кесарію Палестинську. Тут вони познайомилися з пресвітером Памфілом, що згодом постраждав за істину віру, стали його духовними чадами і сподобилися Святого Хрещення.

В той час східною частиною Римської імперії правив Максимін Дака (306 – 313 рр.). Він був жорстоким гонителем християн і повелів умертвляти всіх, хто сповідує Ім’я Христове. Багато віруючих стало переховуватися від гонінь, а дехто добровільно віддавався в руки мучителів і приймав смерть за істинну віру.

До таких належав і святий Амфіан, якому ще не було й 20 років. Він пішов до язичницького храму, де тоді ігемон Урван звершував жертвоприношення, схопив ігемона за праву руку, в якій той тримав жертву, і став вмовляти його відступити від язичницького нечестя. Одразу за наказом розлюченого Урвана воїни схопили юнака, сильно побили, а потім відвели в темницю та закували в кайдани.

Наступного дня Амфіан був приведений на суд. Нечестивий ігемон став схиляти його до ідолопоклонства, але святий залишався непохитним у своїй вірі. За це мученика повішали на дереві і стали дерти гострими знаряддями все його тіло та бити залізними прутами по обличчі, шиї та боках. Через це всі ребра мученика були поламані, а тіло понівечене настільки, що навіть знайомі не впізнавали його.

Потім ноги Амфіана обв’язали просоченим олією льоном і підпалили цей льон. Проте і така мука не похитнула доблесного страждальця, і він продовжував голосно сповідувати Христа та викривати язичницьке нечестя. Після цього мученика знову кинули в темницю.

Через три дні Амфіан втретє представ перед мучителями, які намагалися схилити його до жертвоприношення. Однак святий був твердий у своїй вірі, і тому зазнав нових катувань. Потім до тіла Амфіана прив’язали важкий камінь і кинули святого в море.

В ту ж мить на морі здійнялися сильні хвилі, земля затрусилася і поколивалося саме місто. Це привело язичників в сильний страх. Морські ж хвилі винесли на берег тіло Христового страждальця, кончина якого наступила 2-го квітня 306 р.

Після того схопили багато інших християн, а також і святого Едесія. Разом з багатьма віруючими в Істинного Бога Едесій був посланий для роботи на мідні рудники у Палестині. Через деякий час після цього його відвели у єгипетське місто Олександрію.

Одного разу святий побачив тут, як язичницький князь Ієроклей віддає жінок та дівиць християнок для наруги язичникам. Едесій не стерпів такого знущання, кинувся на князя, вдарив його по обличчі, повалив на землю та продовжував бити.

Однак воїни одразу схопили святого і піддали тяжким катуванням, після чого, подібно до його брата, втопили у морі. Так і святий Едесій сподобився прийняти мученицький вінець і тепер разом з братом своїм Амфіаном радіє в Обителях Небесних. Кончина ж Едесія наступила близько 310 р.

Добавить комментарий