16 квітня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Нікіти Сповідника

Святий Нікіта народився в Кесарії Віфінській (у Малій Азії) в благочестивій сім’ї. Він присвятив своє життя служінню Богу. Спочатку Нікіта був паламарем, а потім, наставлений пустинником Стефаном, прийняв чернечий постриг у Мідікійському монастирі, де перевершив усіх монахів своєю доброчесністю. Через сім років подвижництва святий сподобився пресвітерського сану.

В цей час ігумен Никифор доручив йому управління монастирем, оскільки сам був уже старим та хворим. Багато людей приходило в обитель до за повчанням до Нікіти, тому невдовзі кількість братії значно зросла.

Коли помер блаженний Никифор, преподобний Нікіта прийняв на себе сан ігумена. Наділений від Господа даром звершення чудес, він зцілював хворих та проганяв бісів.

В той час, вже після Сьомого Вселенського Собору, що відбувся в 787 р. у Нікеї, царем Левом Вірменином (813 – 820 рр.) було відновлене іконоборство. Нечестивий імператор скинув з престолів Патріарха Никифора і багатьох православних архієреїв та ув’язнив їх у різних країнах. Замість них він поставив своїх однодумців-єретиків і доручив їм управління Церквою.

Після цього цар призвав до себе ігуменів головних монастирів і став схиляти їх до своєї єресі. Однак всі вони були непохитними у вірі, за що перетерпіли темничне ув’язнення. Так, і святий Нікіта багато днів перебував в похмурій та сморідній темниці. При цьому до преподобного приходили нечестиві люди, які ганьбили та по-всякому кривдили його.

Один з них, на ім’я Ніколай, особливо багато досаждав святому. Якось тому Ніколаю явився уві сні його покійний батько та повелів залишити раба Божого. Тоді Ніколай послухався і перестав кривдити преподобного, та й іншим не дозволяв це робити.

Згодом Нікіту повели в ув’язнення в місто Масалеон. В дорозі святому довелося перетерпіти багато страждань через зимовий холод та жорстокість наглядача. Через п’ять днів проживання преподобного в Масалеоні цар змінив свій намір і повелів привести його назад у Візантію.

Тут святого ув’язнили в сморідній темниці, де годували гнилим хлібом та поїли брудною водою. В таких самих умовах утримувалися окремо один від одного й інші православні ігумени.

Коли іконоборці побачили, що ніяк не можуть схилити до однодумності з собою ув’язнених ігуменів, то стали їм пропонувати лише один раз причаститися з патріархом-єретиком Феодотом Святих Тайн. За це вони обіцяли православним свободу та повернення у свої монастирі.

Тоді всі ігумени погодилися з такою пропозицією та стали вмовляти і святого Нікіту причаститися разом із лжепатріархом. Нікіта ж довго відмовлявся, а потім послухався чесних отців, віра і доброчесність яких були йому відомі.

Патріарх Феодот прийняв ігуменів у прикрашеному іконами молитовному місці, щоб удавано показати їм свою правовірність. Тут він звершив Літургію, оголосив анафему іконоборцям і причастив православних зі своїх рук.

Нікіта ж зрозумів лицемірність патріарха і став каятися в своєму вчинку. Він вирішив відправитися в іншу країну і поплив до острова Проконніс, що у Мармуровому морі. Однак потім повернувся у Візантію, аби приносити покаяння там, де звершений гріх. При цьому він не пішов у свою обитель, а безбоязно ходив по міських вулицях та повчав людей шанувати чесні ікони.

Коли Лев Вірменин дізнався про це, то послав Нікіту в ув’язнення на острів мучениці Гликерії, який отримав свою назву через те, що на ньому зберігалися чесні мощі святої. Цим островом управляв жорстокий євнух Анфім, якому єретики багато пообіцяли за навернення святого до іконоборства. Тому, аби схилити Нікіту до єресі, Анфім безперервно мучив його. Проте Христовий страждалець мужньо і з любов’ю переносив усі муки.

Шість років преподобний Нікіта перебував у темниці. Коли ж помер нечестивий цар Лев, він разом з іншими святими отцями був випущений на свободу. Нікіта не став повертатися у свій монастир, а поселився заради безмовності у відлюдному місці, розташованому на північ від Візантії. В цей час він чудесно зцілював хворих.

Проте недовго преподобний прожив тут, оскільки 3 квітня 824 року скінчався. Його чесне тіло було покладене в гробниці святого отця Никифора у Мідікійському монастирі. Причому і під час шляху до монастиря, і після погребіння Нікіти подавалися численні зцілення болящим.

Добавить комментарий