17 квітня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучениці Фервуфи

Нечестивий перський цар Сапор, що царював у 309 – 381 рр., умертвив за святу віру у Христа єпископа Селевкійського та Ктезифонтського Сімеона. У Сімеона ж було дві рідні сестри. Одна з них була ще дівицею і звали її Фервуфою, інша ж на той час була уже вдовою.

Свята Фервуфа відрізнялася незвичайною красою. Якось про її красу довідалася цариця і повеліла привести дівицю до себе. Разом зі святою дівою у царицині палати були приведені її сестра та рабиня.

Коли цариця побачила Фервуфу, то сказала, що їй належить бути господинею над багатьма людьми. Дівиця ж відповіла, що має Жениха – Христа і про іншого навіть не думає. Після цього цариця повеліла Фервуфі разом із сестрою та рабинею залишатися у її палаці.

Наступного дня цариця раптом занедужала. Для того, щоб лікувати її, прибули перські волхви. Один з них побачив Фервуфу і, вражений її красою, через посланця запропонував їй стати його дружиною.

При цьому він обіцяв їй свободу та великі багатства. Фервуфа ж відповіла, що вона – християнка і не може вступити в шлюб з язичником. Присоромлений такими словами, волхв розгнівався і пішов до царя з наклепом на Фервуфу. Він сказав Сапору, що цариця захворіла, бо її отруїли християнки, сестри вбитого єпископа Сімеона, які перебувають у її палаці.

Одразу після цього за повелінням Сапора Фервуфа разом із сестрою та рабинею була приведена в царську палату на допит. Суд над святими звершували начальник волхвів Мавптіс та інших двоє сановників.

Коли вони побачили незвичайну красу Фервуфи, то всі троє загорілися до неї плотською пристрастю. Потім судді запитали у християнок, для чого вони отруїли царицю. Свята ж діва відповіла суддям, що вони хочуть несправедливо знеславити їх, і висловила готовність померти за Христа. Тоді кожний із сановників, здивований красою та розумом Фервуфи, захотів взяти її собі за дружину.

Після допиту святих мучениць кинули в темницю. В цей час і начальник волхвів Мавптіс, і інших два сановники посилали таємно до Фервуфи посланців. Кожний із суддів обіцяв дівиці звільнити її та ув’язнених з нею християнок, якщо вона погодиться вийти за нього заміж. Свята ж діва посоромила їх усіх, оскільки відмовилася від їхніх пропозицій.

Тоді всі троє суддів вирішили погубити Фервуфу, її сестру та рабиню. Вони пішли до царя і донесли йому на святих, що вони – чаклунки і достойні смерті. Тоді Сапор сказав, що звільнить християнок від страти, якщо вони поклоняться сонцю.

Коли мучениці предстали перед царем і вислухали його наказ, то відповіли, що поклоняються Творцю неба і землі, а сонце – творіння Боже – вони не можуть шанувати як Бога. Тоді нечестиві судді стали вимагати смерті святих і сказали, що цариця не одужає, допоки не пройде між розсіченими половинами тіл християнок.

Потім Мавптіс знову переказав Февуфі, що звільнить її та схоплених разом з нею, якщо вона виконає його бажання. Дівиця ж голосно докорила волхву і сказала, що бажає померти за Христа, аби отримати від Нього життя вічне.

За містом приготували для кожної святої по два стовпи. Потім мучениць прив’язали за шию до одного зі стовпів і за ноги – до другого. Після того усіх трьох перепиляли теслярською пилкою навпіл. Так страждальниці Христові звершили свій подвиг.

Тоді розпилені тіла святих почепили на шести стовпах, які поставили по три з кожного боку дороги. Між цими стовпами і пронесли перську царицю, яку супроводжувало безліч народу. Потім останки християнок кинули в рів.
Кончина святої діви Фервуфи, її сестри та рабині наступила у 40-х рр. IV ст.

Добавить комментарий