21 квітня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Нифонта Новгородського

Святий Нифонт подвизався в Києво-Печерському монастирі під час ігуменства Тимофія. Він вдосконалювався у чеснотах і наслідував життя великих угодників Божих.

В 1130 р. Київським митрополитом Михаїлом ІІ Нифонт був рукопокладений в єпископа і зведений на Новгородський архіпастирський престол. Святитель Нифонт ревно дбав як про тимчасове, так і про вічне життя своєї пастви.

Він спорудив у Новгороді кам’яну церкву в ім’я Богородиці і оздобив престольну церкву в ім’я святої Софії. Крім того, стараннями Нифонта були збудовані кам’яна церква Святого Спаса у Пскові та церква святого Климента в Ладозі.

Коли між православними виникав розбрат, святитель намагався примирити ворогуючі сторони. Так, коли у 1135 р. до Новгорода підступили війська киян та чернігівців, святий Нифонт разом з новгородськими вельможами пішов до них і з Божою допомогою примусив їх скласти зброю.

Святий архієрей завжди повчав свою паству не відступати від Закону Божого та церковного передання. Тих же, хто перебував у гріху, викривав та вмовляв виправитися.

Коли новгородці прогнали князя Всеволода Мстиславовича та призвали на княжіння Святослава Ольговича, що одружився всупереч канонам Церкви, то святитель Нифонт сміливо викривав князя за його беззаконня.

Після смерті Київського митрополита Михаїла ІІ Великий князь Київський Ізяслав Мстиславович вирішив звести на святительський престол схимника Климента Філософа. При цьому він не хотів посилати його для посвячення в Константинополь і зібрав собор з руських єпископів. Коли почалися соборні засідання, святий Нифонт неодноразово наголошував, що руські єпископи не можуть обирати собі митрополита без благословіння

Константинопольського Патріарха. Так само стверджувало ще п’ять інших архієреїв. Проте князь не послухався цих святителів і за підтримки решти єпископів незаконно звів на митрополичий Київський престол Климента.

Климент же став вимагати від Нифонта, щоб той служив разом з ним Божественну Літургію. Однак Нифонт відмовився, оскільки Климент зійшов на престол без патріаршого благословіння.

Тоді Климент розгнівався та намовив князя і вірних собі єпископів засудити Нифонта до заслання. Тому Ізяслав не дозволив Нифонту повернутися на новгородську кафедру і повелів проживати в Києво-Печерському монастирі.

В 1150 р. Георгій Мономахович (Юрій Довгорукий) заволодів Київським князівством і повернув святого Нифонта у Новгород. Тут народ зустрів свого святителя з великою радістю. В цей час Константинопольський Патріарх прислав Нифонту послання, в якому хвалив його за збереження отецького передання та прирівнював його до древніх святих отців, що твердо стояли за Православ’я.

Згодом Константинопольський Патріарх послав у Київ митрополита Костянтина, щоб той зайняв місце незаконно зведеного на Київський митрополичий престол Климента. В цей час і святий Нифонт відправився в Київ, де очікував святителя Костянтина у Києво-Печерському монастирі.

Тут Нифонт мав чудесне видіння, через три дні після якого сильно занедужав. У цьому видінні святитель Божий побачив преподобного Феодосія, який повідомив йому, що він віднині нерозлучно перебуватиме з ними.

Після 13-денної хвороби святий Нифонт скінчався. Його чесна кончина наступила у суботу Світлої седмиці. Тіло святителя було покладене у Феодосієвій печері, свята ж душа відійшла до Господа у Небесні Обителі, де радіє вічно. Амінь.

Добавить комментарий