22 квітня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мученика Вадима

Святий Вадим народився в місті Віфлапата у Персії і походив з багатої родини. Перед прийняттям чернечого постригу він роздав своє багатство бідним, а потім побудував за містом обитель і став в ній подвизатися.

Святий подвижник проводив богоугодне життя і був сповнений благодаті Божої. Певний час він проживав на пустинній горі. Дбаючи про спасіння своєї душі, преподобний переміг пристрасті і вдосконалився у чеснотах. Удостоєний священицького сану, Вадим багатьох укріпив у вірі та наставив на путь спасіння.

За наказом перського царя Сапора, що царював у 310 – 381 рр., архімандрит Вадим разом з сімома своїми учнями був схоплений та ув’язнений. В темниці святого щодня жорстоко били, він же мужньо терпів страждання протягом всього свого 4-місячного ув’язнення.

В той самий час був схоплений за віру в Христа начальник міста Арії в області Відгермі на ім’я Нірсан. Цар примушував Нірсана поклонитися сонцю, але він спочатку відмовлявся і був ув’язнений. Однак потім Нірсан устрашився мук, надав перевагу тимчасовому життю перед вічним і пообіцяв покорятися царю Сапору. Таким чином він позбавив себе вічної радості, проте й земними задоволеннями та благами не насолодився.

Коли Сапор почув, що Нірсан погоджується виконувати всі його повеління, то дуже зрадів. Він сказав своїм вельможам, що відпустить Нірсана на свободу та віддасть йому Вадимове багатство, якщо Нірсан власноруч вб’є Вадима.

Ці слова переказали боговідступнику, і він пообіцяв виконати царську волю. Після цього Вадима звільнили від оков та вивели з темниці до Нірсана. Той же оголив меч з наміром убити святого, однак раптом від страху занімів.

Тоді преподобний став викривати Нірсана у його злобі та запитував у нього, що він буде робити, коли предстане перед Страшним Судом Божим. Також Вадим говорив Нірсану, що готовий померти за Христа, проте не хотів би помирати від його рук.

Нірсана ж не врозумили такі слова преподобного. Він певний час стояв нерухомо, а потім ще більше озлобився серцем і вдарив святого по шиї мечем. Оскільки руки у вбивці трусилися, то він не зміг одразу убити мученика, і тільки після багатьох ударів йому вдалося звершити свою злу справу.

Угодник же Божий до самої кончини мужньо терпів удари боговідступника і продовжував стояти, допоки не був повністю усічений. Язичники, що перебували при страті, дивувалися мужності Вадима та насміхалися над убивцею. Невдовзі після цього Нірсан умертвив сам себе і пішов у непроглядний морок на муки вічні.

Святий же архімандрит Вадим удостоївся несказанної радості у Царстві Небесному. Його тіло, кинуте за містом, потай забрали та поховали християни. Учні ж святого, які залишилися в темниці, терпіли ув’язнення протягом чотирьох років.

Тільки після смерті Сапора вони були випущені на свободу і отримали дозвіл вільно сповідували християнську віру.

Добавить комментарий