29 квітня Українська Правослвана Церква відзначає день пам’яті Агапії, Хіонії та Ірини

Святі Агапія, Хіонія та Ірина були рідними сестрами і постраждали за царювання Діоклетіана (284 – 305 рр.). Коли імператор під час свого перебування в Аквілеї (древнє місто на півночі Італії) дав повеління умертвити всіх християн в Римі і привести до нього учителя християн Хрісогона, за Хрісогоном пішла слідом його учениця свята Анастасія Узорішительниця.

Після жорстоких катувань Хрісогон був обезглавлений, а його тіло кинуте на морському березі. Поблизу того місця проживав пресвітер Зоіл. Він взяв тіло мученика і поклав у своєму домі. На 30-й день після цього йому явився святий Хрісогон.

Він сповістив, що невдовзі будуть схоплені діви-християнки, які проживають неподалік, і повелів сказати рабі Божій Анастасії, щоб вона укріпила їх до мученицького подвигу. Також мученик повідомив про наближення блаженної кончини і самого Зоіла.

Таке ж саме одкровення мала і свята Анастасія. Тоді вона дізналася від пресвітера Зоіла, де проживають святі діви, прийшла до них в дім і протягом цілої ночі повчала їх мужньо постраждати за Христа.

Через десять днів після видіння Зоіл дійсно відійшов до Господа, а святі діви були схоплені та приведені до імператора Діоклетіана. Він повелів дівам принести жертву богам і обіцяв їм шлюб із знатними юнаками.

Однак святі мучениці були непохитними у вірі і відмовилися виконувати повеління царя. Тоді вони були кинути в темницю, куди до них прийшла свята Анастасія та повчала їх з упованням на Бога звершити страждальницький подвиг.

Коли Діоклетіан відправився в Македонію, слідом за ним були приведені й усі ув’язнені в Аквілеї християни. Цар доручив їх катування ігемону Дулкіцію, перед яким і предстали Агапія, Хіонія та Ірина. Ігемон, вражений красою дівиць, розгорівся до них плотською пристрастю і повелів ув’язнити їх в окремому приміщенні.

Зі скверним наміром він прийшов уночі до святих дів, які перебували у молитві. Як тільки Дулкіцій став на поріг кімнати, де знаходилися мучениці, то одразу втратив розум і не зміг увійти всередину. Натомість він пішов у поварню, де весь обмастився сажею.

У вигляді страшного ефіопа він представ перед своїми слугами, які сильно злякалися його і утекли. Так само утекли від ігемона і його варта та воїни. Розлючений цим Дулкіцій відправився до царського палацу, щоб пожалітися на своїх підлеглих.

Однак тут його прийняли за юродивого та прогнали геть. При цьому ігемон не розумів, що відбувається, бо думав, що виглядає так само, як завжди. Зрештою, слуги Дулкіція здогадалися, що він обезумів, та відвели його додому. Тільки тут він побачив, що весь обмащений сажею, і вирішив, що це сталося з ним через чаклунство ув’язнених дівиць.

Коли діви були приведені до розлюченого Дукліція на катування, він повелів оголити їх. Однак як не старалися слуги виконати повеління ігемона, їм це не вдалося. Тим часом Дулкіцій так міцно заснув, що його не могли розбудити і у сплячому стані віднесли додому. Коли ж Діоклетіан дізнався про те, що сталося з Дулкіцієм, то розгнівався на нього і передав дів на катування судді Сисинію.

Свій допит суддя почав з наймолодшої Ірини. Коли вона безбоязно сповідала свою віру в Христа, то була відведена в темницю. Після цього перед суддею предстали Агапія та Хіонія, яким Сисиній повелів принести жертву богам.

Однак діви відмовилися від жертвоприношення і були засуджені до спалення вогнем. Кинуті у велике вогнище, Агапія та Хіонія відійшли до Господа. При цьому їхні тіла залишилися зовсім неушкодженими. Це свідчило про те, що святі діви померли не від вогню, а своїми молитвами випросили у Бога собі блаженну кончину. Тіла мучениць забрали слуги святої Анастасії та принесли до своєї господині.

Потім суддя став схиляти до жертвоприношення Ірину. Він погрожував відвести її в дім розпусти, аби там над нею чинили насилля, допоки вона не загине. Проте дівиця сказала, що отримає від Господа винагороду і за таку смерть, бо і в такому випадку вона постраждає заради Бога.

Тоді Ірину дійсно повели в дім розпусти. На шляху туди воїнів, які вели святу діву, наздогнали два інших світосяйних воїни і сказали, що суддя повелів відвести діву на те місце, яке вони вкажуть. Після цього Ірина була відведена на високий пагорб за містом.

Коли Сисиній дізнався про це, то розгнівався і сам поїхав до того пагорба. Він хотів піднятися на нього, але не зміг. Йому здавалося, що пагорб оточений високою стіною, яку неможливо подолати.

Тоді декілька воїнів, що були разом із Сисинієм, вистрелили в Ірину з луків. Поранена ними свята діва віддала Господу свою душу. Тіло Ірини було покладене разом із тілами Агапії та Хіонії. Кончина святих мучениць наступила в 304 р.

Добавить комментарий