2 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Матрони Московської

Свята Матрона (Ніконова Матрона Дмитрівна) була родом з села Себіно Єпіфанського повіту Тульської губернії. Вона народилася у 1885 р. у благочестивій селянській сім’ї.

Матір святої Наталія ще до народження своєї четвертої дитини вирішила віддати її у притулок, оскільки сім’ї не вистачало засобів на прожиття. Однак через чудесний сон, в якому вона побачила своє дитя у вигляді білої пташки з людським обличчям та зімкнутими очима, Наталія змінила свій намір.

Дівчинка народилася без очей із заплющеними повіками. Під час її Хрещення над купіллю появився стовп легкого благовонного диму, і священик Василій передрік, що дитина буде святою.

В середу і п’ятницю немовля не приймало материнського молока і цілими днями спало.
На грудях Матрони була випуклість у вигляді хреста. Коли ж матір сварила свою дочку за те, що вона знімає натільний хрестик, свята відповідала, що в неї є свій хрестик. У нічну пору, коли всі спали, блаженна брала з полички іконки, перекладала їх та розмовляла з ними.

В дитинстві Матроні доводилося терпіти образи з боку інших дітей. Її били кропивою і садили в яму, з якої їй доводилося вибиратися самій. З семи-восьмирічного віку у Матрони проявився дар прозорливості – їй були відомі не тільки гріхи, але й думки людей.

Матрона любила ходити в храм на Богослужіння, де завжди стояла біля західної стіни ліворуч від дверей. Вона знала богослужбові пісні і часто підспівувала півчим.

Невдовзі до будинку Ніконових стали приїжджати люди з усієї губернії. Вони прагнули отримати від блаженної утіху в скорботі та зцілитися від недугів. В подяку за зцілення відвідувачі часто залишали продукти та дарунки, через що дівчинка стала головною годувальницею сім’ї.

Дочка місцевого поміщика Лідія Янькова брала Матрону в паломництва: в Києво-Печерську Лавру, Троїце-Сергієву Лавру, Петербург тощо. У 14-річному віці блаженна зустрілася зі святим Іоанном Кронштадським.

Отець Іоанн після Богослужіння попросив народ в церкві розступитися і підкликав до себе Матронушку. При цьому він сказав: «Ось іде моя заміна – восьмий стовп Росії». Праведний отець Іоанн прозирав особливе служіння Матрони руському народу під час репресій.

На сімнадцятому році життя блаженній паралізувало ноги. З того часу вона назавжди втратила здатність ходити, однак ніколи не нарікала.

Дивовижним є те, що Матрона мала уявлення про навколишнє середовище таке ж саме, як і у зрячих людей. Якось свята розповіла, що Господь показав їй світ, і вона побачила і сонце, і зірки, і гори, і ріки, і квіти, і пташок – всю красу земну.

Ще в ранньому віці блаженна передрекла революцію, а в 1925 р. через гоніння на православних змушена була переїхати в Москву, де жила близько 3-х десятиліть до кінця свого життя.

У Москві Матроні часто доводилося переселятися і проживати то в далеких родичів, то в знайомих, а то і в людей, які вороже ставилися до неї. Щоразу, як Матрону хотіла схопити міліція, вона незадовго до цього покидала своє чергове житло.

Якось прийшов міліціонер забрати святу, а вона й каже йому, щоб він швидше йшов додому, бо там в нього біда трапилася. Міліціонер поспішив додому і побачив, що його дружина від керогаза обгоріла. Тоді він швидко відвіз її у лікарню. Наступного дня співробітники запитали у нього, чи він забрав сліпу. Він же сказав їм, що сліпу забирати ніколи не буде, бо якщо б не вона, то він би дружину втратив.

Життя блаженної проходило одноманітно. Вдень вона приймала людей (зазвичай, близько 40 чоловік), а вночі молилася. Свята Матрона передрекла і Велику Вітчизняну війну. Вона сказала, що людей багато загине, але руський народ здобуде перемогу.

Коли блаженна зцілювала недужних, то зауважувала, що не сама зцілює, а Господь по її молитвах. При цьому вона вимагала від болящих віри в Бога та виправлення гріховного життя.

Матрона мало говорила і повчала своїх відвідувачів коротко. Вона вчила не засуджувати ближніх, осіняти себе та оточуючі предмети хресним знаменням, любити та прощати старих і немічних, не звертати уваги на сни, не цікавитися життям священиків, смиренно терпіти скорботи.

До кінця свого життя Матрона сповідалася та причащалася у священиків, які до неї приходили. Про настання своєї кончини свята дізналася за три дні. Коли ж священик запитав у неї, чи невже і вона боїться смерті, блаженна відповіла, що боїться.

Покровський монастир, де сьогодні спочивають мощі блаженної Матрони Московської

2 травня 1952 р. Матрона відійшла до Господа. 4 травня вона була похована на Даниловому кладовищі при великому скупченні народу. Ще перед кончиною блаженна сказала: «Всі, всі приходьте до мене і розповідайте, як живій, про свої скорботи, я буду вас бачити, і чути, і допомагати вам».

Слова святої збулися, оскільки люди звертаються до блаженної і по її молитвах отримують від Бога благодатну допомогу. Амінь.

Добавить комментарий