4 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мученика Іаннуарія

Святий єпископ Іаннуарій постраждав під час гоніння на християн, піднятого нечестивими імператорами Діоклетіаном (284 – 305 рр.) та Максиміаном (305 – 311 рр.).

Він був схоплений та приведений до воєначальника Тимофія – правителя Кампанії (області середньої Італії). Коли всі спроби схилити Іаннуарія до поклоніння ідолам залишилися марними, Тимофій наказав спалити його в розжарені печі.

Однак святий під час цього катування нітрохи не постраждав, оскільки до нього зійшов Ангел Господній та зберіг його від вогню.

Воєначальник Тимофій подумав, що Іаннуарій врятувався від спалення з допомогою чарів, і сильно розгнівався на нього. Він повелів розтягнути святого на спеціальному станку для катування і нещадно бити його. Святителя били настільки сильно, що оголилися його кістки і земля довкола нього обагрилася кров’ю.

На страждання Іаннуарія дивилися диякон Фест і читець Дізідерій. Вони то раділи тому, що святитель мужньо терпить муки, то плакали зі співчуття йому. Язичники помітили це, здогадалися, що вони – християни, та схопили їх.

Після цього Іаннуарій, Фест і Дізідерій були відведені слідом за правителем Тимофієм в місто Путеоли та ув’язнені в темниці. Разом з ними там знаходилися диякони Прокл та Соссій і миряни Євтихій та Акутіон. Всі вони були засуджені на розтерзання звірами.

Коли мучеників вивели на площу та випустили на них звірів, то жоден звір не заподіяв їм шкоди. Всі звірі стали сумирними, як вівці, і припали до ніг єпископа Іаннуарія.

Воєначальник же Тимофій це чудо приписав чаклунству християн і став міркувати, яким би способом умертвити мучеників. В цей час він раптом осліп і став ощупувати стіни. Тоді святитель Христовий пожалів його, помолився за нього Богу, і він прозрів.

Через такі чудеса 5 тис. присутніх там язичників увірувало в Істинного Бога. Однак правитель Тимофій не врозумився, став хулити Господа і засудив святих на усічення мечем.

Так, єпископ Іаннуарій, диякони Фест, Прокл та Соссій, читець Дізідерій, миряни Євтихій та Акутіон прийняли мученицьку кончину. Їхні чесні тіла були віднесені християнами у різні міста, тому що всі хотіли мати собі заступника перед Богом.

Тіло святого Іаннуарія було покладене в Неаполі. Коли його забирали з Путеол, то зібрали з землі кров святого, що запеклася. Її помістили у скляній посудині. Коли ж цю посудину ставили на голову священномученика, то кров одразу розчинялася і ставала гарячою. Крім цього по молитвах святого в Неаполі відбувалися й інші чудеса.

Так, святитель чудесно зберіг Неаполь та ряд інших міст від виверження вулкану Везувія. Іншого ж разу по молитвах Іаннуарія воскрес померлий отрок, який був єдиною дитиною вдови Максимілли.

Ця вдова взяла ікону святителя, поклала її на тіло свого сина-мерця і помолилася Господу про його воскресіння. Під час її молитви до отрока повернулося життя, і він встав повністю здоровим. Люди, що зібралися на похорон, сильно здивувалися, прославили Бога та звеличили Його угодника – святого Іаннуарія.

Добавить комментарий