5 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Віталія монаха

Святий Віталій прийшов у Олександрію з монастиря преподобного Сіріда. В той час Олександрійською Церквою управляв Патріарх Іоанн Милостивий (609 – 620 рр.). У 60-річному віці Віталій взяв на себе особливий подвиг – він відвертав блудниць від їхнього гріховного життя та приводив до покаяння. Через це люди стали вважати його самого блудником.

Преподобний склав список усіх блудниць Олександрії і молився за них Господу. Протягом дня він не вживав їжі і працював за наймом, за що отримував 12 мідних монет. Ввечері за одну монету святий купував собі біб і з’їдав його, а решту грошей ніс у дім розпусти.

Тут він віддавав свій заробіток одній з блудниць і вмовляв її за ці гроші зберегти себе протягом наступної ночі в чистоті. Сам же залишався з блудницею на самоті в її кімнаті і всю ніч молився за неї Богу.

Так святий щодня трудився і щоночі зберігав одну з розпусних жінок від гріха. По черзі преподобний входив вночі до кожної блудниці, а коли обходив усіх, то знову починав з першої. Такий подвиг преподобного з Божою допомогою приносив свої результати.

Доброчесне життя Віталія присоромлювало грішниць, вони ставали разом з ним на молитву та каялися у своєму гріховному житті. Навернуті святим до покаяння, одні з них вступали у законний шлюб, другі йшли в монастирі, а треті жили в миру непорочно і трудами рук своїх здобували собі на прожиття.

Люди не знали про доброчесність святого, докоряли йому та засуджували його. Самі ж розпусні жінки не наважувалися розповідати нікому про святість Віталія, оскільки він молив Господа покарати ту жінку, яка наважиться відкрити людям його непорочність. Так, та блудниця, яка намагалася розказати правду про Віталія, раптом ставала біснуватою. Тому інші боялися і мовчали.

Коли преподобному докоряли, він усе терпів смиренно і радів, що його вважають великим грішником. Декотрі люди радили йому взяти собі за дружину одну з блудниць і зняти з себе чернече вбрання, щоб не ганьбити чернецтво.

Тоді святий удавав, що сердиться, і запитував, що доброго для нього в тому, щоб одружитися і весь час проводити у турботах та трудах. При цьому він радив своїм співрозмовникам дбати про себе, оскільки є один Суддя – Бог, Який і відплатить кожному за справи його.

Декотрі клірики обмовили преподобного Віталія перед Патріархом Іоанном. Однак святитель не повірив їм, бо вже одного разу через наклеп засудив невинного монаха-євнуха за такий самий гріх. Наклепникам же святий Патріарх сказав припинити засуджувати, а особливо монахів.

До кінця життя святий відвертав від погибелі людські душі, і народ не знав про його доброчесність. Якось один юнак-блудник вдарив Віталія по обличчі і запитав у нього, допоки він не покається та не припинить жити в нечистоті, щоб через нього не ганьбилося Ім’я Боже. Тоді преподобний відповів тому юнаку, що за нього він отримає такий удар по щоці, що на його крик збіжиться вся Олександрія.

Згодом Віталій замкнувся у своїй тісній келії біля Сонячних воріт міста і віддав Господу свою душу. В той час вищезгаданого юнака вдарив по щоці біс, який явився йому у вигляді страшного ефіопа, і юнак одразу став біснуватим.

Він валявся по землі, рвав на собі одяг та голосно кричав. На шум зібралося багато народу. Через декілька годин біснуватий трохи прийшов в себе і поспішив до келії преподобного. По дорозі він з криком просив Віталія про помилування. Коли ж юнак наблизився до келії святого, то біс покинув його. Тоді юнак розповів народу, як скривдив старця.

Після цього стали стукати у двері келії, однак відповіді не було. Потім двері зламали і побачили, що Віталій стоїть на колінах, неначе на молитві, а свята душа його вже відійшла до Господа. В руці преподобного була хартія з написом: «Мужі олександрійські! Не засуджуйте передчасно, допоки не прийде Господь, Праведний Суддя».

В цей час до келії Віталія прийшла біснувата жінка, що за життя святого намагалася відкрити його праведне життя. Про кончину ж преподобного вона дізналася від Ангела, який явився їй. Як тільки біснувата доторкнулася до тіла преподобного, то одразу звільнилася від нечистого духа. Тоді ж отримали зцілення багато сліпих та кульгавих.

Невдовзі до святого зібралися і всі ті жінки, яких він відвернув від розпусти. Тепер вони відкрито повідали усім про непорочне життя Віталія, який навіть рукою до жодної з них не доторкнувся.

Згодом до келії преподобного прибув і Патріарх Іоанн. Він взяв чесні останки святого та похоронив їх з честю. Юнак же, який вдарив Віталія, відрікся від світу і став монахом, а багато жителів Олександрії з того часу вирішили берегти себе від засудження.

Добавить комментарий