6 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Георгія Побідоносця

Нечестивий імператор Римської імперії Діоклетіан (284 – 305 ) був ревним ідолопоклонником. Найбільше він шанував язичницького бога Аполлона, в ідолі якого перебував біс, що пророкував майбутнє, але пророцтва ці ніколи не збувалися.

Якось Діоклетіан запитав про щось ідола, і біс йому відповів, що він не може правильно передвіщати майбутнє, бо йому заважають це робити праведні люди. На запитання царя, хто ці праведники, жерці назвали християн.

Тоді озлоблений цар зібрав всіх своїх сановників на раду і радився з ними, як вчинити з тими, хто відпав від язичництва. Так Діоклетіан збирав сановників тричі і, зрештою, вирішив знищити християнську віру в усій імперії.

В той час на службі у царя перебував благочестивий коміт Георгій, що народився в Каппадокії у християнській сім’ї. Спочатку він займав посаду трибуна (начальника війська), а потім за свої воєнні заслуги був вшанований саном коміта (найстаршого воєначальника, що супроводжує царя у подорожах).

Коли Георгій дізнався про неправедний задум Діоклетіана щодо християн, то вирішив постраждати за істинну віру. Він роздав своє майно бідним і явився на останню царську раду, де викрив царя та його сановників у нечесті і назвав себе рабом Христовим.

За це Георгій був вигнаний списами із зборища язичників та ув’язнений в темниці. Тут мученика розпростерли горілиць, закували його ноги в окови, а на груди поклали важкий камінь.

Наступного дня цар продовжив катування Георгія. Святого прив’язали до великого колеса, під яким були розміщені дошки з ввіткнутими в них вістрям вгору гострими знаряддями. Коли колесо обертали, тіло мученика розрізалося на частини. Він же мужньо терпів страждання і дякував Богу.

Коли Георгій знеміг, цар подумав, що він помер, прославив своїх богів і пішов у храм Аполлона. Тим часом загримів грім і почувся Голос з Небес, який сказав: «Не бійся, Георгію, Я з тобою».

Після цього явився Ангел Господній, відв’язав святого від колеса та зцілив його від ран. Тоді воїни пішли сповістити царю про те, що сталося, а слідом за ними пішов в капище і Георгій.

Народ дивувався такому чудесному зціленню святого, а два поважних мужі, Антоній та Протолеон, які були удостоєні преторського сану (претор – міський суддя), сповідали Істинного Бога, за що були обезглавлені. Тоді ж у капищі знаходилася і цариця Олександра, яка також увірувала в Христа.

Нечестивий цар не врозумився явленим чудом і повелів засипати святого на три дні в рові, наповненому негашеним вапном. Коли ж мученика відкопали, він виявився цілим та здоровим. Тоді царські слуги прославили Бога.

Діоклетіан же приписав порятунок Георгія чаклунству і продовжив катування святого. Мученика взули в залізні чоботи з розжареними довгими цвяхами всередині та погнали в темницю, де він знову чудесно зцілився від ран.

Наступного дня Георгія жорстоко побили та напоїли чаклунськими напоями, від яких він не зазнав ніякої шкоди. Цар із синклітом та волхв Афанасій, що готував ці напої, цьому дуже здивувалися.

Святий же Георгій повідав їм про силу Істинного Бога, Який може і мертвих воскрешати та дарує таку ж владу і рабам Своїм. Тоді Афанасій порадив царю, щоб той повелів Георгію воскресити мерця, що недавно помер і лежить неподалік у могилі.

Коли мученик помолився Господу, раптом загримів грім, затрусилася земля, дах гробниці впав на землю і мертвий воскрес. При цьому волхв Афанасій та багато народу навернулися до Істинного Бога.

За царським повелінням Афанасій та мрець були обезглавлені, а Георгій закутий в окови та кинутий в темницю. Сюди до нього приходило багато народу, і він вчив людей християнської віри та зцілював від недугів. В цей час постраждав за сповідування Христа землероб Глікерій, вола якого чудесно врятував Георгій.

Невдовзі про те, що відбувається в темниці, дізнався імператор і наказав знову привести святого на судилище. Тут він запропонував мученику зробити його своїм співправителем, якщо той поклониться богам. Георгій же відповів, що царю слід було спочатку проявити до нього таку милість, а потім вже катувати його, і увійшов з Діоклетіаном в капище Аполлона.

Тут святий простягнув руку до ідола і запитав у нього, чи це він хоче прийняти від нього жертву, як бог. Біс же, який перебував у ідолі, голосно відповів мученику, що він – не бог і подібні йому – не боги, а є лише один Істинний Бог, Якого сповідує Георгій.

Святий запитав у біса, як вони сміють перебувати тут, коли сюди прийшов служитель Божий. При цих словах мученика здійнявся шум, і всі ідоли впали на землю та розбилися. Нечестиві ж язичники стали вимагати у царя смерті святого.

Невдовзі в капище прийшла цариця Олександра. Вона сповідала Христа Істинним Богом, припала до ніг мученика і стала проклинати ідолопоклонників. Розлючений же Діоклетіан повелів обезглавити і Георгія, і царицю. По дорозі до місця страти цариця знесилилася, сіла відпочити і віддала Господу свою душу.

Потім, усічений мечем, відійшов у Небесні Обителі і Георгій. Кончина святого наступила 23 квітня 304 року.

Добавить комментарий