8 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті апостола Марка

Апостол Марк був євреєм з коліна Левіїного і проживав у Єрусалимі. Від народження він називався Іоанном, а ім’я Марк, за звичаєм тодішніх євреїв, додав до свого імені перед відправленням для проповіді Слова Божого у Рим.

Марк належав до 70-ти апостолів і був очевидцем декотрих подій з життя Іісуса Христа. Згідно з церковним переданням він перебував у Гефсиманському саду, коли схопили Господа, і був тим юнаком, що обмотаний полотном по нагому тілу слідував за схопленим Христом. Коли ж воїни схопили і його, то він залишив в їхніх руках те полотно, а сам утік.

За переданням Гефсиманський сад належав сім’ї Марка, через що він і вийшов у такому вбранні з дому вночі на шум натовпу.

В Книзі Діянь Апостольських розповідається, що матір Марка Марія мала в Єрусалимі дім, де знайшов прихисток Апостол Петро після того, як Ангел чудесно звільнив його з темниці. В тому ж домі відбувалися молитовні зібрання християн та деякі інші апостоли знаходили собі пристанище.

Тож Марк приймав участь у християнських зібраннях та спілкувався з Апостолами. Апостол же Петро полюбив його, як свого сина, а тому і називає його сином в своєму Посланні. Апостол Варнава був дядьком Марка, і через нього Марк познайомився з Апостолом Павлом.

Згодом Варнава і Павло взяли з собою Марка у Антиохію. З цього часу почалися апостольські труди святого. Разом з Варнавою та Павлом Марк проповідував Христа у Селевкії (місто на сх. березі Середземного моря), на острові Кіпрі, у місті Пергії (в Малій Азії).

Після цього він повернувся в Єрусалим, де приєднався до Апостола Петра, разом з яким відправився у Рим. Тут за проханням римських християн Марк написав своє Євангеліє, істинність якого підтвердив Апостол Петро.

З часом Марк проповідував Слово Боже у місті Аквілеї та інших містах, розташованих на узбережжі Адріатичного моря, а пізніше у Єгипті. Тут завдяки проповіді святого велика кількість народу увірувала в Христа, і у місті Олександрії була заснована Церква, першим єпископом якої і був апостол Марк.

Відомо, що після цього святий знову побував у Антиохії, Кіпрі та Римі, а потім проповідував у Колоссах та Ефесі. Незадовго до мученицької кончини Апостолів Петра і Павла Марк прибув у Рим і був свідком усічення Павла та розп’яття Петра.

Після смерті первоверховних Апостолів святий Марк повернувся в Олександрію, де заснував оглашальне училище, що згодом стало основним центром християнської просвіти. Крім того, апостол склав чин Літургії, який тривалий час зберігався в Олександрійській Церкві.

Пізніше Марк відправився проповідувати Слово Боже в глиб Африки: Лівію, Марморіку, Кіренаїк та Пентаполь. Проповідь апостола супроводжувалася чудесами. По його молитвах розбивалися ідоли, виганялися з людей біси, зцілювалися хворі. Багато народу наверталося до Істинного Бога та приймало Святе Хрещення.

Під час свого перебування в Пентаполійському місті Кірінії Марк отримав повеління від Духа Святого повернутися в Олександрію. Поблизу ж Олександрії на місці, що називалося Мендіон, у святого розкололася навпіл сандалія. Марк віддав її лагодити шевцю.

Проте швець випадково сильно поранив руку. Тоді Апостол чудесно зцілив пошкоджену руку шевця і був запрошений ним у його дім. Тут Марк своєю проповіддю привів до Христа господаря дому, його близьких та безліч народу. Коли начальники міста дізналися про це, то вирішили схопити святого. Апостол же поставив шевця, якого звали Ананією, єпископом, посвятив декількох пресвітерів та дияконів, а сам повернувся в Пентаполь.

Через два роки Марк знову прибув у Олександрію. Він зрадів умноженню тут числа християн, які за цей час встигли спорудити свій храм.

Невдовзі про перебування в місті святого апостола дізналися градоначальники і з ненавистю стали розшукувати його. Під час світлого празника Воскресіння Христового, коли Марк звершував у храмі Божественну службу, язичники напали на храм і схопили святого.

Його зв’язали мотузками і потягнули по дорозі. При цьому тіло святого розбивалося до гострих камінців, і земля обагрялася кров’ю. Потім понівеченого апостола кинули в темницю. Тут Марку спочатку явився Ангел Господній, що сповістив йому про небесне блаженство, а потім і Сам Господь Іісус Христос.

Наступного ранку язичники витягнули апостола з темниці і знову потягнули по міських вулицях. Під час цього катування Марк і віддав Господу свою душу. Кончина святого наступила близько 68 року за царювання Нерона.

Ідолопоклонники хотіли спалити тіло Марка, однак раптом загримів грім, земля затрусилася, і пішов сильний дощ з градом, який погасив вже розведений вогонь. Налякані язичники утекли, а християни забрали тіло мученика і поховали його в кам’яному гробі.

Собор святого апостола Марка, Венеція, в якому зберігаються його мощі

Над мощами апостола у 310 році була збудована церква. У ІХ ст. мощі Марка були перенесені у Венецію, де почивають у храмі, присвяченому його імені.

Добавить комментарий