9 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Василія Амасійського

Коли Костянтин Великий здобув перемогу над жорстоким гонителем християн Римським царем Максенцієм, західна частина імперії зітхнула з полегшенням. В той час Сирією та Єгиптом правив інший богоборець – Римський цар Максимін.

Проти нього Костянтин послав Лікінія, за якого видав заміж свою сестру Констанцію. Лікіній же, що був християнином, переміг у битві Максиміна і зійшов на царський престол (312 – 324 рр.). Однак згодом він відступив від істинної віри, повернувся до язичництва і став вести розпусне життя.

При цьому він переслідував своїх колишніх одновірців та насильно схиляв до плотського зв’язку із собою дружин та дочок сенаторів, а особливо тих, що сповідували християнську віру.

Серед служанок цариці, яка сильно скорбіла через нечестя свого чоловіка, була благородна і прекрасна дівиця-християнка Глафіра, родом з Італії. Лікіній запалав до неї нечистою пристрастю і послав євнуха Венігна сказати їй, щоб вона приготувалася до прийому царя.

Однак Глафіра з ганьбою прогнала того євнуха, а сама пішла до цариці і розповіла їй усе. Благочестива Констанція полюбила Глафіру за її цнотливість і, щоб допомогти їй, поширила чутку про те, що Глафіра зійшла з розуму та лежить при смерті.

Згодом цариця нагородила дівицю щедрими дарами, дала їй рабів та рабинь і у супроводі своїх вірних слуг послала у Вірменію, аби вона перебувала там до зміни обставин. Тоді Глафіра у чоловічому вбранні покинула Нікомидію та відправилася у подорож.

Неподалік від Вірменії мандрівники увійшли у місто Амасію. Це місто дуже сподобалося Глафірі, і вона захотіла тут залишитися. Її разом зі слугами та рабами прийняв у свій дім християнин Квінтій.

А згодом до Глафіри прийшов і єпископ міста Василій, якому вона і повідала все про себе. Тоді святитель Василій та Квінтій заборонили їй та її супроводжувачам виходити з дому, аби про неї не дізнався правитель міста і не постраждали через це амасійські християни.

В той час в Амасії будувався храм, і Глафіра пожертвувала на його будівництво все золото та срібло, яке отримала від цариці. Крім того, вона написала цариці листа, в якому повідомляла своє місцеперебування та просила ще коштів на спорудження храму. Тоді благочестива Констанція послала у Амасію щедрі дари і доручила Глафіру опіці єпископа.

Невдовзі сталося так, що лист Глафіри потрапив до рук вищезгаданого євнуха Венігна, який розказав царю все про дівицю. Тоді Лікіній сильно розлютився і відправив правителю Амасії наказ прислати до нього в оковах єпископа Василія та Глафіру. Допоки наказ дійшов у Амасію, дівиця Глафіра скінчалася, і до царя послали тільки святителя Василія. Разом з ним пішли і два диякони Парфеній та Феотім.

В дорозі святий перетерпів багато страждань від жорстоких воїнів, а в Нікомидії був ув’язнений. Диякони ж поселилися в домі християнина Єлпідіфора, який підкупив темничного сторожа і отримав доступ до єпископа Василія.

В темниці святителю явився Христос та повідомив йому, яку він прийме смерть і як прославиться через нього Ім’я Господнє. Після цього Василій покликав до себе дияконів та Єлпідіфора і сповістив їм про наближення своєї кончини.

Потім Василій представ перед царем, який почав звинувачувати його у переховуванні Глафіри. Святитель же Божий дав Лікінію достойну відповідь і був знову ув’язнений. В темницю до святого за дорученням царя прийшов трибун (начальник військового загону) та сповістив йому, що імператор удостоїть його великих почестей та зробить старшим над усіма жерцями, якщо він поклониться богам.

Проте Василій був твердим у вірі та переказав царю, що слід йому самому розкаятися у своєму боговідступництві та повернутися до істинної віри.

Коли Лікіній почув відповідь святителя, то повелів знову його вмовляти і у разі непокори обезглавити та кинути його тіло в море. Святий же Василій не злякався царських погроз та висловив готовність не лише бути усіченим, але й прийняти за Христа тяжкі муки.

Після цього святого побили та повели на місце страти. Слідом за ним пішли Парфеній, Феотім, Єлпідіфор та деякі християни. На березі моря Василій звершив молитву, обійняв та поцілував дияконів і Єлпідіфора та схилив під меч свою голову. Тіло святого воїни відвезли далеко від берега та кинули у воду, при цьому голову кинули окремо від тулуба.

Наступної ночі товаришам Василія було Божественне одкровення. Згідно з ним вони поплили на кораблі до міста Синопа, поблизу якого з допомогою рибаків витягнули з води останки святого.

При цьому голова святителя була прикріплена до тіла, а на місці усічення залишився лише шрам. Останки єпископа Василія були перевезені у Амасію та поховані у спорудженому ним храмі.

Добавить комментарий