10 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Стефана Володимиро-Волинського

Святий Стефан з дитинства був учнем преподобного Феодосія Печерського і подвизався під його керівництвом. Як син, він уподібнювався своєму наставнику і вдосконалювався в чеснотах. З часом Стефан був обраний доместиком (наглядачем) за виконанням церковного уставу і разом з ігуменом Феодосієм повчав у церкві братію.

Перед своєю кончиною, за проханням монахів обителі, преподобний Феодосій доручив управління Києво-Печерським монастирем Стефану. При цьому Феодосій повчав Стефана берегти монастирський устав, постійно молитися, любити братію та піклуватися про мандрівників.

Після смерті свого наставника Стефан особливо ревно зайнявся будівництвом церкви, яку почав споруджувати Феодосій, та зведенням інших монастирських будівель. Через декілька років будівництво було завершене, і Стефан перевів братію зі старого монастиря (Нижньої Лаври) у нову обитель (Верхню Лавру).

В старому ж монастирі, за звичаєм, продовжували погребати монахів, а тому там залишилося проживати декілька чоловік братії. Щодня в обителі звершувалася Літургія в пам’ять її засновників та померлих монахів, що в ній подвизалися.

Благодать Божа ясно проявлялася в Києво-Печерському монастирі, і Господь не залишав обитель Своєю милістю. Однак ворог роду людського підняв смуту проти ігумена Стефана з боку братії, через що святий без вини був позбавлений ігуменства та вигнаний з обителі. Стефан же беззлобно переніс таку напасть, зберіг любов до братії і молився за винуватців свого несправедливого вигнання.

Багато бояр та вельмож, що були духовними дітьми святого, співчували своєму отцю і приносили йому все необхідне. Через деякий час з Божою допомогою та по молитвах святих Антонія і Феодосія Печерських Стефан заснував новий монастир на Кловському урочищі та збудував кам’яну церкву в пам’ять Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні.

Згодом тут зібралася численна братія, яку святий наставляв на путь спасіння. Для новоствореної обителі Стефан перейняв устав Києво-Печерського монастиря, запроваджений преподобним Феодосієм.

Святий Стефан відрізнявся своїми чеснотами, і слава про його доброчесність поширилася повсюди. Тому після смерті єпископа міста Володимира він був зведений на архіпастирський престол цього міста. Святий ревно пас доручене йому словесне стадо і являв усім приклад богоугодного життя, віри, чистоти та любові.

Перед перенесенням мощей преподобного Феодосія з печери у церкву Стефан прибув у свій Кловський монастир. Вночі він побачив над печерою Феодосія яскраве світло і подумав, що торжество вже звершується без нього.

Тому разом зі своїм наступником – ігуменом Кловської обителі Климентом – він поспішив до печери. Коли Стефан та Климент наближалися до мощей преподобного Феодосія, то побачили, що світло йде від безлічі свічок.

Однак, коли вони під’їхали зовсім близько, то повсюди була темрява. З цього вони зрозуміли, що удостоїлися бачити світло Божественної слави. Наступного ж дня святий Стефан прийняв участь у перенесенні мощей свого учителя.

Після цього святитель повернувся у Володимир і продовжував ревно трудитися заради свого спасіння та спасіння своєї пастви. У 1094 єпископ Стефан відійшов до Господа і прийняв за свої труди нев’янучий вінець слави. Саме ж ім’я святого в перекладі з грецької мови означає «вінець».

Добавить комментарий