11 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті апостолів Іасона та Сосіпатра

Святий апостол Іасон походив з Тарсу (у Малій Азії), а Сосіпатр – з Ахайї (у Греції). Вони обоє були учнями Апостола Павла і удостоїлися святительського сану. Іасон був єпископом у Тарсі, а Сосіпатр управляв Іконійською Церквою.

З проповіддю Слова Божого ці апостоли відправилися на захід і на острові Керкірі, що в Іонічному морі поблизу Греції, спорудили церкву в честь первомученика Стефана. Тут вони звершували Богослужіння та навертали багатьох невірних до істинної віри.

Невдовзі про святих дізнався цар острова Керкілін. За його повелінням вони були схоплені та ув’язнені в темниці. Окрім апостолів, тут перебувало і сім розбійників: Саторній, Іакісхол, Фаустіан, Іаннуарій, Марсалій, Євфрасій та Маммій.

Іасон та Сосіпатр навернули розбійників до християнської віри, за що останні були вкинуті в котел з киплячими смолою, сіркою та воском, де і прийняли мученицьку кончину.

Скінчався за віру в Христа і темничний сторож. Йому спочатку відрізали ліву руку та обидві ноги, а потім відсікли і голову. Святі ж апостоли Іасон та Сосіпатр були виведені з темниці і передані для катування князю Кіпріану, який зв’язав святих та знову ув’язнив в темниці.

Зі своїх палат на страждання мучеників дивилася царська дочка Керкіра. Вона дізналася, що святі страждають за Христа, і сама сповідала себе християнкою. При цьому Керкіра зняла з себе дороге вбрання та прикраси і роздала бідним.

Всі старання царя відвернути свою дочку від Істинного Бога залишилися марними. Тому він сильно розлютився, замкнув її в окремій темниці і послав блудника Муріна, аби той вчинив над нею насилля.

Коли ж блудник наблизився до дверей приміщення, де перебувала дівиця, то прибіг ведмідь і став його терзати. Керкіра почула шум і побачила у вікно, що відбувається. Вона Іменем Христовим прогнала звіра, зцілила понівеченого Муріна та навернула його до істинної віри. Тоді за сповідування Христа Мурін прийняв тяжкі муки, під час яких і скінчався.

Після цього жорстокий цар повелів спалити свою дочку разом з темницею, в якій вона перебувала. Однак темниця згоріла, а дівиця залишилася неушкодженою. Через таке чудо багато народу увірувало в Істинного Бога.

Потім святу мученицю повішали на дереві, напустили на неї ядучого диму та розстріляли її стрілами. Під час таких мук Керкіра і відійшла до Господа.

Після смерті дочки цар став переслідувати християн. Вони ж утекли від нього на сусідній острів. Коли мучитель довідався про це, то відправився на той острів, щоб нещадно покарати їх. Однак сам, покараний Богом, втонув у морі. Тоді Іасон та Сосіпатр вийшли з темниці і стали беззаборонно проповідувати істинну віру.

Невдовзі на престол вступив новий цар, і за його повелінням апостоли були знову схоплені. Їх кинули в котел з розвареними смолою, сіркою та воском. Святі ж благодаттю Христовою залишалися в котлі неушкодженими, в той час як багато язичників, що знаходилися поруч, постраждали від вогню. Тоді безліч невірних навернулося до істинної віри, а разом з ними і цар, який став просити у Бога прощення.

Навчені апостолами, усі новонавернені прийняли Святе Хрещення. Цар також хрестився в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа та був названий Севастіаном.

Через декілька днів захворів та скінчався син царя. Тоді апостоли помолилися Богу та воскресили його з мертвих. Крім цього по молитвах святих звершувалося багато й інших чудес.

За сприяння царя на острові були споруджені прекрасні церкви, і число віруючих у Істинного Бога трудами апостолів умножалося. У похилому віці Іасон та Сосіпатр скінчалися і відійшли до Господа.

Добавить комментарий