12 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучеників Кізікських

Святі мученики Феогній, Руф, Антіпатр, Феостіх, Артема, Магн, Феодот, Фавмасій та Филимон постраждали за Христа у місті Кізіку, розташованому на березі Дарданелльської протоки у малоазійській області Мізії.

Вони були родом з різних місцевостей, але зібралися у одному місті і разом прославляли Христа та відважно викривали ідолопоклонників. Тоді ж було жорстоке гоніння на християн, підняте нечестивими імператорами.

Тому багато віруючих в Істинного Бога переховувалося за межами міст або приховувало свою віру від своїх співвітчизників. Лише ті, хто найбільш гаряче любив Христа, відкрито сповідували християнство та йшли на різноманітні муки.

До таких християн і належали дев’ять вищезгаданих мужів, які безбоязно вмовляли нечестивий народ пізнати істину та увірувати в Єдиного Бога. Ці мужі викривали язичників в тому, що вони поклоняються тварі, а не Творцю, і замість того, щоб любити Істинного Бога, приносять жертви бісам, які мучать людей. За це нечестиві ідолопоклонники схопили їх, як злочинців, зв’язали та привели до начальника міста.

Тоді безбожний суддя став вимагати від святих жертвоприношення ідолам. Проте відважні мужі залишалися твердими у вірі і не зважали на погрози мучителя. Тому, щоб примусити їх відректися від Христа, святих то кидали до темниці, то піддавали різноманітним тортурам.

Коли ж начальник міста зрозумів, що йому не вдасться перемогти непохитних страждальців та навернути їх до ідолопоклонства, то повелів усікти їхні голови. Так святі мученики звершили свій подвиг і прийняли смерть за Христа наприкінці ІІІ ст. Їхні чесні тіла були поховані поблизу місця страти.

Невдовзі після цього на царський престол зійшов Костянтин Великий. Він увірував в Істинного Бога та припинив переслідування християн. З цього часу повсюди стало поширюватися світло християнського благочестя.

Тоді християни безбоязно дістали з землі мощі дев’яти мучеників та поклали їх у нові гроби. При цьому останки Христових страждальців виявилися нетлінними. Невдовзі був споруджений храм в ім’я цих святих, куди і були перенесені їхні дорогоцінні мощі. Від чесних мощей звершувалися різноманітні чудеса – біснуваті звільнялися від нечистих духів, а болящі отримували зцілення.

Так, одного разу відомий у Кізіку чоловік, що страждав водянкою, доторкнувся до раки з мощами та одразу зцілився. І всякий, хто з вірою торкався до гробу святих, отримував благодатну допомогу. Через такі чудеса народ увірував в Христа, став руйнувати язичницькі храми та споруджувати християнські. По молитвах святих мучеників благочестя у місті процвітало.

Коли після Костянтина Великого та сина його Констанція на царський престол зійшов Юліан Відступник, то деякі із запеклих язичників донесли йому про те, що відбувається в Кізіку.

Тоді нечестивий імператор повелів відбудувати там язичницькі храми та поставити в них ідолів. Християн же Юліан не став утискати, оскільки їх у місті було дуже багато, і він боявся народного заворушення.

За царським повелінням був схоплений та ув’язнений лише єпископ Єлевсій. Проте цар-боговідступник невдовзі загинув на війні з персами, і Єлевсій вийшов на свободу. Тоді знову по молитвах святих заступників міста Феогнія, Руфа, Антіпатра, Феостіха, Артеми, Магна, Феодота, Фавмасія та Филимона у Кізіку засяяло світло благочестя.

Добавить комментарий