14 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Герасима Болдинського

Святий Герасим народився в 1490 році в Переяславлі-Залесському у благочестивій сім’ї. В Святому Хрещенні він був названий Григорієм і змалку часто перебував на Богослужіннях в храмі.

В 13-річному віці Григорій прийшов до преподобного Даниїла Переяславського, що славився святістю свого життя, і був прийнятий ним в Горицький монастир. Певний час отрок був послушником, а згодом сподобився і чернечого постригу з іменем Герасим.

Святий ревно подвизався в пості і молитвах, приймав участь у будівництві храмів та келій, шив взуття для братії. З часом про Герасима поширилася слава, як про строгого подвижника, і він разом зі своїм наставником був викликаний в Москву, де зустрівся з царем.

Після 26-річного проживання у Горицькому монастирі святий Герасим з благословіння преподобного Даниїла віддався самотницьким подвигам. Він поселився в дикому лісі у Смоленській землі поблизу міста Дорогобужа.

Тут на святого не раз нападали розбійники, і він зі смиренням терпів всі прикрості, які вони йому спричиняли. Біля дороги Герасим почепив невеликий кошик, куди прохожі клали шматки хліба. Однак пожертвування людей бувало забирали інші бідняки, за що преподобний смиренно дякував Богу.

Згодом біля кошика з’явився сторож. Це був ворон, який небажаних відвідувачів бив крилами по обличчі, а тваринам навіть викльовував очі, щоб вони не чіпали пожертвуваного святому.
З часом Герасим став проживати на Болдіній горі на місці, де біля джерела ріс великий дуб.

Однак місцевим жителям це не сподобалося. Вони побили преподобного палками та хотіли утопити, проте побоялися скоїти вбивство і підкупили намісника Дорогобужа, аби він прогнав святого.

Тоді намісник вирішив посадити Герасима у в’язницю як бродягу. Та саме в цей час прибув посланець з Москви. Він впізнав святого, якого раніше бачив у царя, поклонився йому і попросив благословіння. Намісник же Дорогобужа злякався, вибачився перед преподобним, пообіцяв святому своє заступництво та пожертвував кошти на влаштування монастиря.

З того часу до святого Герасима стала збиратися братія, а вже у 1528 році в Дорогобузькому повіті у місцевості Болдіно була заснована обитель, де в 1530 р. був споруджений храм в честь Пресвятої Трійці.

Крім цього монастиря, преподобний Герасим заснував ще три обителі. У місті Вязьмі був заснований монастир в честь Хрестителя Господнього Іоанна, де ігуменом став учень святого Сімеон.

Пізніше виникла обитель в честь Введення в храм Пресвятої Богородиці, що була влаштована в брянському лісі на річці Жиздрі. Тут ігуменом став також учень Герасима – Петро Коростелєв. І остання обитель, що була влаштована святим в честь Різдва Богородиці, виникла за 9 років до його смерті поблизу Дорогобужа.

Наприкінці життя преподобного Герасима у першому його монастирі в Болдіно нараховувалося близько 140 чол. братії. Перед своєю смертю святий покликав до себе ігуменів та монахів заснованих ним монастирів, повідав їм своє життя і дав останні настанови.

Потім Герасим відійшов до Господа у 64-річному віці і був похований в Троїцькому соборі Болдінського монастиря. Його чесна кончина наступила 1 травня 1554 року.

В липні 2001 року на глибині 3-х метрів були знайдені мощі святого. Їх витягнули з землі та помістили в трапезному Введенському храмі. 20 липня, коли офіційно була підтверджена приналежність знайдених останків святому Герасиму, звершується пам’ять знайдення чесних мощей святого.

Добавить комментарий