18 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучениці Ірини

Свята Ірина була дочкою князя Лікінія, що владарював наприкінці І ст. у місті Магеддоні у Фракії – області, розташованій на північному узбережжі Егейського моря. В дитинстві вона була названа Пенелопою і вже у 6-річному віці відрізнялася незвичайною красою. Батько збудував для неї за містом просторий стовп з великою кількістю розкішних кімнат.

Тут він поселив свою дочку разом з тринадцятьма гарними дівицями та старицею Карією, яка мала доглядати Пенелопу. Крім того, Лікіній поставив у стовпі золотих ідолів і доручив поважному старцю Апеліану, який був таємним християнином, щодня приходити до своєї дочки та навчати її книжної премудрості.

Коли Пенелопі виповнилося 12 років, батько став роздумувати про її заміжжя. В цей час одного разу в кімнату до дівиці залетів голуб і поклав маслинову гілку їй на стіл, після голуба прилетів орел і залишив на столі вінок з різних квітів, а потім з’явився і ворон, що поклав на стіл маленьку змію.

Пенелопа та Карія дуже здивувалися цьому і розповіли про приліт птахів Апеліану. Той же, будучи прозорливим, передрік цнотливій дівиці страждання за Христа, перемогу над невидимими ворогами та винагороду від Царя Небесного. Коли дівиця слухала Апеліана, у її серці зародилася любов до Істинного Бога.

Наступного дня до Пенелопи прийшли її батьки, і батько запропонував їй обрати одного із синів довколишніх князів собі за чоловіка. Тоді дівиця попросила батька дати їй сім днів на роздуми, а сама стала молитися.

Спочатку Пенелопа звернулася до ідолів і запитала у них – йти їй заміж чи ні. Однак вони, будучи бездушними, нічого їй не відповіли. Тоді дівиця спрямувала свій погляд у небесну висоту і молила Істинного Бога сказати, чи залишатися їй дівою.

Після цього вона задрімала і побачила уві сні Ангела. Він сказав Пенелопі, що віднині вона буде називатися Іриною і багато людських душ спасеться через неї. Також Ангел повідомив дівиці про прихід священика Тимофія, який сподобить її Святого Хрещення.

Невдовзі до Пенелопи дійсно прийшов апостол Тимофій. Він навчив її, дівиць і Карію святої віри та хрестив усіх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Після цього Ірина розбила золотих ідолів, сповідала себе перед батьками християнкою і відмовилася від заміжжя.

Лікіній же розгнівався на свою дочку та повелів кинути її під копита лютих коней, однак сам загинув від коня, що кинувся на нього. Тоді Ірина помолилася за свого батька Богу, і Лікіній воскрес та навернувся до істинної віри.

Незабаром Лікіній залишив своє князівське служіння, і князем у Магеддоні став нечестивий Седекія. За відмову від поклоніння богам він кинув Ірину у рів, наповнений отруйними гадами. Однак Ангел Господній зберіг дівицю неушкодженою, а гади, що були в рові, усі здохли.

Коли Ірина знову предстала перед князем, то він приписав її порятунок чаклунству і повелів перепиляти святу пилкою. Мучителям довго не вдавалося це зробити, однак згодом одна пила поранила тіло дівиці. Тоді нечестивий князь зрадів і став хулити Бога. В цю ж мить почалася сильна буря з градом, і загинуло багато язичників, а свята Ірина була чудесно зцілена Ангелом. Через таке чудо увірувало в Христа близько 8 тис. чоловік.

Після цього Ірину прив’язали до колеса на млині, щоб вона була розтерзана при його обертанні. Однак вода, яка була пущена під колесо, закам’яніла, і мучениця не постраждала. Народ же побачив це чудо і прогнав Седекію з міста.

Невдовзі Седекія скінчався, а син його Савах пішов з військом на Магеддон. Тоді по молитві святої все військо і сам Савах осліпли. Після цього князь попросив Ірину про помилування і разом зі своїми воїнами чудесно зцілився. Потім він пообіцяв народу мир і воцарився в Магеддоні. Святу ж Ірину він став катувати.

Дівиці вбили в п’яти довгі цвяхи, поклали на плечі мішок з піском та погнали її за місто, а потім у зворотному напрямку. В цей час дівиця побачила перед собою Ангела Божого, що вдаряв жезлом об землю, і зрозуміла швидку погибель ворогів.

Коли вона разом із царськими слугами дійшла до того місця, де стояв Ангел, то земля раптом розсілася і поглинула мучителів святої. Сама ж вона зцілилася від ран і прославила Бога. Коли князь та інші ідолопоклонники стали ганьбити святу, Ангел Господній умертвив ще близько 10 тис. язичників. Тоді близько 30 тис. чоловік навернулися до Бога. Нечестивий же Савах залишився у своєму нечесті і також загинув.

Після цього Ірина пішла проповідувати Христа у інші міста, де зазнала чимало катувань від нечестивих правителів. У фракійському місті Месемврії вона була страчена мечем та похована за межами міста.

Тоді князь Саворій став гордитися, що переміг Ірину, та хулити Істинного Бога. Щоб не величався нечестивий, Господь воскресив Ірину, і через її воскресіння увірували в Христа сам князь та безліч народу.

Свій подвиг служіння Богу свята Ірина завершила у Ефесі (в Малій Азії). Тут поблизу міста вона увійшла в пустий гроб у скелі і була закрита в ньому важким каменем. Коли через декілька днів гроб відкрили, то тіла святої в ньому не знайшли. Тоді всі з жахом прославили Бога.

Кончина великомучениці Ірини наступила наприкінці І або на початку ІІ ст.

Добавить комментарий