21 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Арсенія Великого

Святий Арсеній народився в 354 році в Римі у благочестивій сім’ї. Він досягнув великих успіхів у навчанні, вивчив твори усіх риторів та філософів, грецьку та латинську мови, однак згодом понехтував еллінською філософією і присвятив себе служінню Богу. Арсеній став дияконом великої Римської Церкви і проводив непорочне та богоугодне життя.

В той час Західною половиною Римської імперії правив Граціан, а Східною – Феодосій. У Феодосія ж було двоє синів – Аркадія та Гонорій. Він шукав для них достойного вчителя, який би добре знав мирські науки і водночас з тим був сповнений божественної мудрості.

Коли в своїй частині імперії Феодосій не знайшов такого мужа, то написав про свою потребу імператору Граціану. Тоді Граціан порадився з папою Дамасом і послав в Константинополь Арсенія.

Феодосій Великий прийняв Арсенія дуже прихильно, наділив його великими почестями і повелів називати його своїм отцем та отцем своїх дітей. Для навчання царевичів було збудоване училище, де святий не тільки навчав їх наукам, але й повчав благочестивого життя.

У великій славі перебував Арсеній, і це засмучувало його душу, яка прагнула до чернецтва. Тому він ревно молив Господа звільнити його від покладеного на нього обов’язку.

Одного разу сталося так, що за певну провину Арсеній побив різками Аркадія. Царевич сильно озлобився на святого, став замишляти його вбивство і схиляв до цього довіреного радника. Радник же той був богобоязним і відкрив Арсенію задум царевича. Тоді святий звернувся зі слізною молитвою до Господа і почув з Неба голос, який сказав: «Арсенію! Тікай від людей, і спасешся».

Після цього святий одягнувся в погане вбрання та потай відплив у Олександрію. Тут він прийшов у чернечий скит і попросив пресвітерів постригти його в монахи та наставити на путь спасіння. Себе ж назвав мандрівником і убогою людиною. Тоді пресвітери порадилися між собою і доручили Арсенія преподобному Іоанну Колову.

Коли настав час трапези і вся братія сіла за стіл, Арсеній залишився стояти з опущеною головою, оскільки до трапези його ніхто не запрошував. Тоді старець Іоанн, щоб випробувати смирення новоприбулого, кинув йому один сухар, який впав на землю.

Арсеній же подумав, що старець прозорливий і бачить, що він гірший за пса, а тому і сухар йому кинув, як псу. Через те святий став навкарачки, підійшов, як пес, до сухаря, взяв його ротом і з’їв у кутку, лежачи на землі. Тоді авва Іоанн сказав пресвітерам, що Арсеній буде великим подвижником.

Невдовзі святий був пострижений в чернецтво і став подвизатися в окремій келії. Він досягав великих успіхів у чеснотах і з часом перевершив своїми подвигами багатьох старців.

Якось під час молитви Арсеній попросив Господа, щоб Він навчив його спастися. Тоді у відповідь пролунав голос з Небес, який повелів святому ховатися від людей та перебувати у мовчанні.

Після цього Арсеній пішов в глибину пустелі, де віддавався самотницьким подвигам у збудованій ним невеликій келії. У неділю ж та великі свята він приходив у церкву на Богослужіння. Святий старався завжди зберігати мовчання, а якщо йому доводилося з кимось розмовляти, то говорив дуже коротко.

Слава про Арсенія як про великого подвижника поширювалася повсюди. Дізнався про нього й імператор Аркадій, що правив тоді Східною половиною Римської імперії. Він написав святому послання, в якому просив у нього прощення та молитов за себе та свого брата.

Також Аркадій надавав Арсенію право користуватися усією данню, що збирається в Єгипті, та роздавати її на нужди церков, монастирів і бідних. Тоді Арсеній у відповідь побажав Аркадію та Гонорію, щоб Господь простив їхні гріхи та благословив царювання, а щодо дані сказав, що не потребує її, оскільки помер для світу.

Весь день святий проводив у трудах, а вночі молився. Спав же він зовсім мало у сидячому положенні. Арсеній плів корзини та рогожі з фінікового листя, причому воду, в якій його замочував, не міняв цілий рік, через що у його келії постійно був сморід.

На запитання ж братії, чому він не міняє воду, святий відповідав, що під час свого мирського життя відчував запах фіміаму та ароматичних речовин, тепер же повинен нюхати цей сморід, аби Господь звільнив його від нестерпного пекельного смороду.

Святий не завжди проживав на одному й тому ж самому місці. Іноді він переходив у більш пустинні місця, щоб уникнути спілкування з людьми, які порушували його душевний спокій.

Через своє глибоке смирення, будучи дияконом, Арсеній не входив у вівтар і причащався Тіла та Крові Господніх разом з простими монахами. З цієї ж причини він нікому не писав послань і не пропонував запитань із книг, хоча добре знав Святе Письмо і був високоосвіченою людиною.

Незадовго до смерті Арсеній заповів не робити за ним поминок та не збирати братію на обід, а потурбуватися про те, щоб за його душу приносилася Божественна Жертва.

Помер святий у 94-річному віці в 449 або в 450 році.

Добавить комментарий