23 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Ісидори Юродивої

Свята Ісидора подвизалася в Тавеннісійському жіночому монастирі, що знаходився на березі ріки Нілу у Фіваїді. Заради Христа вона удавала з себе юродиву і іноді навіть поводила себе, як біснувата. Всі сестри обителі зневажали, принижували та ображали її. Однак Ісидора проявляла велике терпіння і за все дякувала Богу.

Преподобна трудилася в поварні, служила сестрам і виконувала всі монастирські роботи. При цьому вона не гребувала своїми руками очищати монастир від бруду та нечистоти. У трудах без відпочинку свята проводила весь день.

У монастирі, в якому подвизалася Ісидора, було 40 монахинь. Всі вони носили на голові кукуль, свята ж Ісидора покривала свою голову ганчіркою. В їжу вона вживала крихти, що падали зі столу, та воду, в якій мила горщики та котли. Коли ж її кривдили, Ісидора не ображалася, не гнівалася і не нарікала. Також свята ніколи ні з ким не розмовляла.

Згодом про богоугодне життя Ісидори дізнався доброчесний муж Пітірім, що подвизався у неподалік розташованій Порфірітській пустині. Йому явився Ангел Господній, який запитав у нього, для чого він величається в умі і вважає себе доброчесним, та повідомив про подвиги святої Ісидори, що носить на голові ганчірку та подвизається у Тавеннісійському жіночому монастирі.

Ангел сказав Пітіріму, що Ісидора служить усім з любов’ю тоді, коли її всі зневажають, і при цьому ніколи своїм серцем не відлучається від Бога; він же, будучи самотником, умом своїм обходить всі міста.

Після цього видіння Пітірім одразу відправився у Тавеннісійську жіночу обитель. По дорозі туди він спочатку прибув у чоловічий монастир, що знаходився у Тавеннісах, і попросив провести його до жіночого монастиря.

Настоятель обителі, якому були відомі подвиги Пітіріма, дав йому проводарів, що бережно перевезли його через ріку та привели у жіночу обитель. Тут преподобний перш за все помолився в храмі, а потім попросив зібратися до нього усім сестрам. Коли всі, окрім Ісидори прийшли, старець ще раз попросив привести усіх сестер, оскільки не побачив серед них тієї, про яку йому сповістив Ангел.

Однак сестри сказали Пітіріму, що вони усі зібралися. Тоді старець заперечив, що тут немає однієї. Монахині ж повідомили йому, що ще одна сестра знаходиться в поварні, проте вона нерозумна та біснувата. У відповідь на їхні слова Пітірім сповістив, що він прийшов сюди заради неї.

Коли сестри прийшли за Ісидорою, вона відмовлялася йти з ними до старця, бо розуміла духом, що йому було одкровення щодо неї. Тоді монахині насильно потягнули її за собою, і вона предстала перед Пітірімом. Преподобний зрозумів, що вона – саме та, про яку йому сповістив Ангел, впав до її ніг і став просити благословіння. Тоді й свята впала до ніг старця і сказала: «Ти мене благослови, чесний отче!».

Монахині здивувалися і повідомили старцю, що Ісидора несповна розуму. Та преподобний відповів їм, що можливо всі вони несповна розуму, оскільки Ісидора більше за нього та їх усіх угодила Богу і є для них усіх матір’ю. Також він сказав, що буде молити Господа, аби Він сподобив його однакової з Ісидорою долі в День суду.

Коли сестри почули це, то впали перед Пітірімом і розповіли, як вони кривдили Ісидору. Одна з монахинь завжди сварила святу, друга – виливала на неї помиї, третя – била рукою, четверта – палкою і т. д.

Потім усі сестри обителі попросили у блаженної прощення. Вона ж разом із старцем помолилася за них Господу. Коли преподобний Пітірім покинув обитель, Ісидора теж довго не затрималася в ній. Вона уникала людської слави, а тому і пішла з монастиря потай та подвизалася у невідомих нікому місцях, допоки не відійшла до Господа. Кончина святої Ісидори наступила наприкінці IV ст.

Добавить комментарий