24 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті святих Мефодія і Кирилла

Преподобні Мефодій та Кирилл були рідними братами і народилися у знатній та благочестивій сім’ї, що проживала в Солуні. Святий Мефодій був призначений воєводою у слов’янське князівство Славінію, яке знаходилося під владою Візантійської імперії, і вивчив тут слов’янську мову. Після 10-річного перебування в сані воєводи він пішов на гору Олімп і прийняв чернечий постриг у одному з монастирів.

Святий Костянтин (у схимі Кирилл) був наймолодшим із шести братів Мефодія і відрізнявся великими здібностями до навчання. Він навчався у найкращих учителів Константинополя і досконало вивчив усі тогочасні науки та багато мов. За розум та знання святого називали Філософом.

Костянтин був рукопокладений в сан ієрея та призначений патріаршим бібліотекарем при церкві святої Софії. Невдовзі він покинув Константинополь і потай віддалився у монастир, однак його розшукали і поставили вчителем філософій у Вищій константинопольській школі.

Завдяки своїй мудрості та міцній вірі у Бога Костянтин переміг у спорі єретика-іконоборця Аннія, після чого за повелінням царя вступив у диспут про Пресвяту Трійцю з сарацинами, з якого також вийшов переможцем. Потім святий Костянтин відправився до свого брата Мефодія на Олімп, де неустанно молився та читав твори святих отців.

Незабаром імператор послав обох братів проповідувати Євангеліє хазарам. На шляху до них Мефодій та Костянтин побували в Корсуні, де знайшли мощі священномученика Климента, папи Римського. Після проповіді хазарам вони забрали їх та перенесли в столицю Візантійської імперії. Потім певний час Костянтин проживав у Константинополі, а Мефодій управляв монастирем Поліхрон, розташованим поблизу Олімпа.

Коли моравський князь попросив імператора прислати у Моравію учителів, які би проповідували Євангеліє на слов’янській мові, то імператор доручив цю справу Костянтину. Тоді Костянтин у 863 році з допомогою свого брата Мефодія та учнів Горазда, Климента, Сави, Наума та Ангеляра склав слов’янську азбуку та переклав на слов’янську мову Євангеліє, Апостол, Псалтир та обрані служби.

Після цього брати прибули у Моравію, де вчили звершувати Богослужіння на слов’янській мові. Німецькі ж єпископи, які служили на латині, озлобилися проти святих. Вони говорили, що Богослужіння можна звершувати тільки на єврейській, латинській та грецькій мовах. Святий же Костянтин заперечував їм словами зі Святого Письма.

Тоді німецькі єпископи подали скаргу на Мефодія та Костянтина у Рим. Коли брати були викликані в Рим, то відправилися туди разом з мощами папи Римського Климента. Тут їх зустріли з честю, і папа Адріан ухвалив звершення Літургії на слов’янській мові.

Під час перебування в Римі Костянтин захворів і отримав одкровення від Бога про наближення своєї смерті. Він прийняв схиму з ім’ям Кирилл і через 50 днів після цього відійшов до Господа у 42-річному віці. Кончина святого наступила 14 лютого 869 року. Його чудотворні мощі були покладені в храмі святого Климента.

Після смерті Кирилла святий Мефодій був зведений на святительський престол Моравії та Паннонії. Тут він і далі поширював Богослужіння, писемність та книги на слов’янській мові. Однак німецькі єпископи продовжували ненавидіти святого і добилися для нього позбавлення волі та заслання у Швабію. Після 2,5 років ув’язнення за наказом папи Римського Іоанна VIII Мефодій повернувся до свого архіпастирського служіння.

Оскільки святий не приймав римського вчення про сходження Святого Духа від Отця та Сина, німецькі єпископи втретє підняли на нього гоніння. Тоді Мефодій був знову викликаний у Рим, але оправдався перед папою і повернувся у столицю Моравії – Велеград.

Наприкінці свого життя святий з допомогою двох учнів переклав на слов’янську мову Ветхий Завіт, окрім Маккавейських книг, Правила святих отців та Патерик. Мефодій заздалегідь передрік день своєї кончини і 6 квітня 885 року відійшов до Господа приблизно у 60-річному віці. Його чесні мощі були поховані в соборній церкві Велеграда.

Добавить комментарий