28 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Євфросина Псковського

Святий Євфросин, в миру Єлеазар, був родом з села Віделеб’є Псковського повіту. Він виховувався в благочесті і з дитинства вивчав божественні книги. З юного віку Єлеазар ухилявся від видовищ та ігор, любив читати Святе Письмо і проводив стримане життя, причому зовсім відмовився від солодкої їжі.

Батьки отрока печалилися через це і запитували в нього, для чого він виснажує своє тіло і цим спричиняє їм велику скорботу. Єлеазар же відповідав їм, що їжа та пиття не наближають до Бога, а тільки піст, молитва, тілесна чистота і стримання.

Святий настільки добре зрозумів Святе Письмо, що міг пояснювати його і складати повчальні твори. Крім того, він вивчив філософію, і за свою мудрість користувався повагою навіть людей похилого віку.

З часом батьки захотіли одружити Єлеазара. Тоді він втік з батьківського дому, і його не змогли знайти. Юнак прийшов у монастир Різдва Пресвятої Богородиці, розташований на березі ріки Великої у місцевості, яка називалася Сніжною горою, і прийняв чернечий постриг.

Тут він став віддаватися подвигам молитви, посту, неспання, старанно служив братії у поварні та пекарні, виконував інші монастирські роботи. Невдовзі святий здобув повагу усієї братії, і слава про його доброчесне життя стала поширюватися повсюди.

Тоді Євфросин, аби уникнути людської слави, вирішив віддатися подвигам безмовності у пустинному місці. Він взяв на це благословіння у свого духовного отця і покинув стіни обителі Пресвятої Богородиці.

У пошуках місця, зручного для самотницьких подвигів, святий обходив довколишні місцевості і зупинився на березі ріки Толви на відстані 30 верст від Пскова, де згодом був заснований Спасо-Великопустинський Єлеазарів монастир. Тут Євфросин спорудив собі невелику хатину і став проводити в ній життя у неустанних молитвах, пості та цілонічних стояннях.

Якось у літню спеку преподобний вийшов зі свого житла і ліг на землю, щоб відпочити. Коли він задрімав, то побачив у сонному видінні трьох святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого. Вони вказали йому місце для спорудження храму в їхню честь у тій місцевості, де святий звершував свої подвиги. Це незвичайне видіння здивувало преподобного.

Згодом вже овдовіла матір Євфросина довідалася про його місцеперебування. Вона прийшла до житла свого сина і стала просити його, щоб він, аби утішити її, показав їй своє ангельське обличчя.

Святий же подивився через щілину, впізнав свою матір та сказав їй не журитися і йти геть, бо якщо вона хоче побачити його в цьому житті, то вже не побачить в майбутньому. При цьому Євфросин порадив їй заради спасіння своєї душі поступити в жіночий монастир.

Тоді матір преподобного послухалася свого сина і провела решту життя в благочестивих подвигах у одному з монастирів. Святий же залишився на місці свого проживання, де до кінця своїх днів трудився Господу.

Він скінчався в 95-річному віці 15 травня 1481 року. Його чесне тіло спочатку було поховане у заснованому ним Спасо-Великопустинському Єлеазаровому монастирі, а потім покладене в кам’яній соборній церкві Трьох Святителів, спорудженій на горі, куди була перенесена обитель.

Добавить комментарий