31 травня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучеників Лампсакійських

Святі мученики Петро, Діонісій, Андрій, Павло і Христина постраждали за Христа в геллеспонтському місті Лампсаці за правління нечестивого імператора Декія (249 – 251 рр.). Вони всі були убиті за повелінням ігемона Опітіміна.

Коли був схоплений і приведений до ігемона юнак Петро, то ігемон наказав йому поклонитися богині Венері. Святий же юнак запитав у правителя, як він може поклонитися скверній і блудній жінці, про мерзенні справи якої соромно говорити, а потім сказав, що поклонятися слід лише Богу Живому та Істинному – Господу Іісусу Христу.

Після таких слів юнака прив’язали до коліс і стали терзати дерев’яними та залізними знаряддями. Від цього ламалися кістки мученика, але він продовжував насміхатися над ігемоновим безумством. Потім Петро подякував Богу за те, що Він укріпив його під час мук, і попросив Господа сподобити його мужньо завершити свій подвиг. Після цього за повелінням ігемона святий був обезглавлений.

В цей час за віру в Христа був схоплений та ув’язнений Діонісій, а до ігемона приведені Нікомах та два воїни – Андрій і Павло. Нікомах постійно голосно називав себе християнином, і ігемон приступив спочатку до нього.

Він повелів Нікомаху принести жертви богам, але той відмовився це зробити. Тоді ігемон наказав повішати Нікомаха на дереві і терзати залізними знаряддями. В цей час, будучи вже близьким до мученицької кончини, Нікомах відрікся від Христа.

Він приніс жертву ідолам і одразу став біснуватим. 16-річна ж дівиця Христина, яка спостерігала це з натовпу, назвала його окаянним і сказала йому, що він стяжав собі вічну муку. Невдовзі після цього Нікомах скінчався лютою смертю в припадку біснування.

Ігемон почув слова дівиці і повелів привести її до себе. На запитання, чи вона – християнка, Христина дала ствердну відповідь. Тоді ігемон Опітімін порадив Христині, щоб уникнути наруги та спалення у вогні, принести жертви богиням Діані та Венері. Дівиця ж відмовилася і сказала, що Господь захистить її і дасть їй терпіння.

Після цього ігемон віддав Христину для наруги двом блудникам, а Андрія та Павла ув’язнив в темниці, де вже перебував Діонісій. Коли юнаки привели Христину до себе в дім, то не змогли її осквернити, бо в них зникло всяке плотське бажання. Вночі ж поряд з дівицею явився Ангел Господній і осяяв яскравим світлом весь будинок.

Блудники побачили це і впали на землю, як мертві, а потім трохи прийшли в себе і стали просити Христину, щоб вона помолилася за них Своєму Богу. Дівиця ж сказала їм, що Господь послав Свого Ангела для збереження її невинності і що Ангел би убив того, хто наважився би доторкнутися до неї.

Наступного дня язичники, намовлені жерцями, стали вимагати в ігемона, щоб він віддав їм ув’язнених християн. Тоді ігемон вивів святих і повелів їм звершити жертвоприношення богині Діані. Діонісій же, Андрій та Павло сказали, що не знають ні Діани, ні будь-якого іншого біса, і поклоняються Єдиному Богу – Господу Іісусу Христу.

Тоді за повелінням ігемона мучеників побили і віддали натовпу ідолопоклонників. Язичники ж прив’язали до ніг святих мотузки і потягнули їх за місто, щоб там побити камінням.

Коли в Діонісія, Андрія та Павла кидали камені, до них прибігла Христина. Вона сказала, що хоче померти разом з ними, щоб разом з ними бути і на Небі. Про це донесли ігемону, і він повелів обезглавити святу. Так, святі Діонісій, Андрій та Павло прийняли смерть за Христа, побиті камінням, а Христина відійшла до Господа, будучи усічена мечем. Кончина Христових мучеників наступила в 250 році.

Добавить комментарий