14 червня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Агапіта Печерського

Святий Агапіт подвизався в чернечому чині під керівництвом преподобного Антонія Печерського, який проживав у печері та зцілював недужних. При цьому Антоній подавав зцілення своєю молитвою, але, щоб приховати цей Божий дар від людей, давав хворим трави, які сам вживав у їжу.

Святий Агапіт старався наслідувати подвиги свого наставника і також піклувався про болящих. Якщо хтось з братії починав хворіти, Агапіт йшов до нього і доглядав його, причому ревно молив Бога за його здоров’я.

Згодом Господь наділив Агапіта таким самим даром, яким був наділений преподобний Антоній. Святий став зцілювати недужних своєю молитвою і так само, як Антоній, давав їм трави, за що і був названий лікарем.

Тоді ж у Києві проживав досвідчений лікар-вірменин. Коли він оглядав смертельно хворих, то легко визначав день та час їхньої смерті і відмовлявся надавати їм подальшу лікарську допомогу.

Якось тяжко захворів боярин Великого князя Всеволода Ярославовича, і лікар-вірменин передрік, що він скінчається через вісім днів. Після такого передречення приведеного у відчай хворого принесли в Києво-Печерський монастир, де він отримав зцілення по молитві святого Агапіта.

Тоді вірменин став заздрити святому і послав до нього засудженого на смерть, що повинен був прийняти отруту і померти. Преподобний же Агапіт помолився за помираючого і дав йому траву, яку сам вживав у їжу, чим врятував його від смерті.

Після цього лікар-вірменин запалав на святого ще більшою злобою і підіслав нечестивих людей отруїти самого Агапіта. Коли ж преподобний прийняв отруту, то не зазнав від неї ніякої шкоди.

Пізніше захворів у Чернігові князь Володимир Всеволодович Мономах, і всі спроби вірменина вилікувати його виявилися безрезультатними. Коли князь вже наближався до смерті, то попросив ігумена Києво-Печерської обителі Іоанна прислати до нього святого Агапіта.

Преподобний же, який ніколи нікого не лікував за межами монастиря, сказав ігумену, що якщо він піде лікувати князя, то й до усіх інших змушений буде йти. Тому, щоб уникнути мирської слави, він став просити в ігумена дозволу піти тимчасово у іншу країну, а потім знову повернутися сюди.

Коли посланець князя переконався, що не зможе привести преподобного до нього, то попросив у святого трав для лікування болящого. Тоді Агапіт дав посланцю трави, і князь прийняв їх та одужав. Після цього Володимир Мономах сам прийшов у монастир, щоб подякувати святому і дати йому дари.

Однак Агапіт сховався від нього, і князь залишив дари ігумену. Через деякий час Володимир послав в монастир з дарами свого боярина, який приніс княжі подарунки в келію святого. Однак Агапіт не хотів їх брати, і посланець змушений був вмовляти його прийняти дари, щоб утішити князя і щоб віддати їх бідним.

Тоді Агапіт сказав, що прийме з радістю, і попросив передати князю, що все його багатство – не його, і він нічого не візьме з собою, коли розлучатиметься з життям, а тому нехай і решту віддасть бідним.

Після цього Агапіт взяв принесене від князя золото і вийшов з ним з келії, нібито для того, щоб сховати його. Насправді ж він викинув княжий дар і сам заховався. Потім боярин побачив викинуті княжі дари, підняв їх і віддав ігумену, після чого розказав усе князю. Князь же послухався святого і став подавати щедру милостиню.

Зрештою, настав час захворіти і самому Агапіту. Тоді прийшов до преподобного лікар-вірменин і став запитувати у нього, як лікується його хвороба. З відповіді святого він зробив висновок, що той зовсім не обізнаний з лікарським мистецтвом, і передрік на третій день його смерть. При цьому вірменин повідомив, що змінить своє життя і стане монахом, якщо слова його не збудуться.

Коли преподобний почув передречення вірменина, то сказав, що помре через три місяці, як сповістив йому Господь. Тоді лікар-вірменин заперечив, що такі, як Агапіт, не живуть більше трьох днів. Преподобний же дійсно був зовсім знесилений, через що не міг сам поворухнутися.

В той час принесли до Агапіта болящого, і святий чудесно встав з одра хвороби, дав недужному трави і зцілив його своєю молитвою. Після цього він запропонував почастуватися травою і вірменину, бо нічого іншого у нього не було.

Тоді вірменин сказав, що в цьому місяці поститься чотири дні і не може прийняти їжу. Коли святий почув це, то запитав вірменина про те, хто він і якої віри, а потім прогнав його як нечестивого та іновірного.

Після цього Агапіт прожив ще три місяці і відійшов до Господа. Братія ж похоронила його в Антонієвій печері.

Невдовзі прийшов у монастир і лікар-вірменин. Він розповів ігумену про чудесне явлення Агапіта, який нагадав йому про дану ним обіцянку і сказав, що він погубить і душу, і тіло, якщо не прийме чернечий образ. Тоді ігумен постриг вірменина у чернецтво, і той подвизався в монастирі до самої своєї кончини.

Кончина ж преподобного Агапіта наступила не пізніше 1095 року.

Добавить комментарий