15 червня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Іоанна Нового

Святий Іоанн народився та проживав у місті Трапезунді, розташованому на березі моря. Він проводив доброчесне життя у пості та молитвах, звершував справи милосердя. Іоанн займався торгівлею і часто подорожував у торгових справах.

Якось йому довелося плисти кораблем, начальником якого був жорстокий чоловік із західної Європи, що не дотримувався східного віросповідання. Часто під час плавання власник корабля затівав зі святим спори щодо віри, в яких завжди перемагав мудрий та освічений Іоанн.

Тоді немилосердний корабельник, навчений дияволом, став замишляти зло проти святого. Коли мандрівники пристали до берега біля Белграда Босфорського, він пішов до градоначальника того міста, що був язичником, і повідомив, що на його кораблі є чоловік знатного походження, який хоче відректися від Христа і прийняти їхню віру. Градоначальник же повірив словам корабельника, зрадів і повелів з пошаною привести Іоанна до себе.

Коли Іоанн представ перед правителем, то останній повідомив йому, що чув про його любов до їхньої віри. Після цього градоначальник сказав святому зганьбити християнські передання і закони та привселюдно принести жертви небесним світилам.

На це Іоанн відповів, що не висловлював бажання відректися від Христа і що через градоначальника з ним говорить сатана, який примушує його відступити від Істинного Бога – Творця всесвіту. Потім Іоанн сказав, що самому правителю слід відігнати від своєї душі темряву нечестя і прийняти Святе Хрещення.

Коли святий твердо сповідав християнську віру та відмовився від поклоніння сонцю, вогню і зіркам, розгніваний градоначальник наказав оголити його, розтягнути на землі та нещадно бити сукуватими палками. Мученика били так жорстоко, що його плоть шматками разом з палками піднімалася вгору, а земля обагрялася кров’ю.

В цей час Іоанн дякував Богу, за те, що сподобився своєю кров’ю омитися від гріхів, звершених після прийняття Хрещення. Слуги правителя били страстотерпця до того часу, допоки він зовсім не змовк, а потім зв’язали його двома ланцюгами та відтягнули в темницю.

Наступного ранку святий представ перед градоначальником зі світлим та радісним лицем. Тоді правитель став знову схиляти його до ідолопоклонства і обіцяв допомогу досвідчених індійських та перських лікарів, водночас він погрожував святому ще більшими муками, якщо він не відречеться від християнства.

Іоанн же на слова правителя відповів, що зовсім не турбується про свою плоть, бо наскільки тліє зовнішня людина, настільки внутрішня обновляється; турбується ж він про те, щоб до кінця перетерпіти муки і спастися.

Після такої відповіді мученика градоначальник заричав, як звір, і повелів ще більш жорстоко бити святого. Від цього катування навіть нутрощі Іоанна були зранені, і присутній народ став докоряти мучителю за жорстокість.

Тоді за наказом правителя святого прив’язали за ноги до хвоста дикого коня, якого один з воїнів став гнати по місту. Коли вони досягнули іудейських осель, то жорстокі іудеї стали кидати в святого речами, які тримали в руках, а один з них схопив меч та відсік страждальцю голову.

Чесне тіло мученика було кинуте на місці вбивства, і християни не наважувалися його забрати. Вночі ж над останками святого було видно вогненний стовп, безліч лампад і трьох світосяйних мужів, які звершували кадіння і співали священні пісні.

Один з іудеїв побачив це чудесне явлення і подумав, що прийшли християнські священики, аби поховати святого. Тоді він пішов на те місце з луком та стрілами і націлився стріляти в світосяйного мужа.

В цей час лук і стріла пристали до його рук, і він не міг від них звільнитися. Так той іудей і простояв до ранку та звільнився від такого полону тільки після того, як детально розказав про чудо, яке бачив. Коли градоначальник дізнався про це, то повелів християнам поховати тіло Іоанна. Вони ж взяли чесні останки святого і поховали біля своєї церкви.

Невдовзі злобний власник корабля розкаявся у своєму вчинку і захотів забрати тіло мученика та віднести до себе на батьківщину. Він разом зі своїми товаришами вночі прийшов до гробу святого і вже встиг його відкопати.

Однак в той час разом з благочестивими людьми прибув до гробу пресвітер, якому мученик у сонному видінні повідомив про те, що його тіло хочуть вкрасти. Тоді чесні останки Іоанна були перенесені в церкву та поставлені у вівтарі біля святого Престолу, де почивали більше сімдесяти років. Після цього мощі святого перенесли у столицю Молдо-Влахійського князівства – місто Сочаву.

Кончина великомученика Іоанна наступила між 1330 – 1340 рр. Від його чесних мощей у славу Божу звершувалися численні чудеса.

Добавить комментарий