24 червня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті апостола Варфоломія

Святий Варфоломій належав до числа 12-ти Апостолів Христових. Після Зішестя Святого Духа на Апостолів він разом з Філіппом згідно зі своїм жеребом пішов проповідувати Євангеліє в Сирію та Малу Азію.

Варфоломій та Філіпп проповідували то окремо в різних містах, то разом. Якось, коли Філіпп навертав до істинної віри жителів Лідії та Мізії, Варфоломій отримав від Господа повеління приєднатися до нього. Крім того, разом з Філіппом у справі проповіді Євангелія трудилася і його сестра – свята діва Маріамна.

Багато довелося благовісникам Христовим перетерпіти бід та напастей від язичників. Не раз святих били та ув’язнювали, але благодаттю Божою вони залишалися живими і продовжували свої проповідницькі труди.

В місті Ієраполі, що розташовувалося в малоазійській області Фрігії, Варфоломій, Філіпп та Маріамна зустрілися з Апостолом Іоанном Богословом. Спільною молитвою до Господа святі Філіпп, Маріамна та Іоанн умертвили велику єхидну, яку місцеві жителі вважали божеством і якій приносили жертви. Після цього Іоанн Богослов відправився проповідувати Христа у інші міста, а Філіпп, Варфоломій та Маріамна залишилися в Ієраполі, де наставляли язичників на путь істини.

Своєю молитвою Апостоли Христові зцілили Стахія, який протягом сорока років був сліпим. Цей Стахій прийняв святих у свій дім, куди невдовзі став стікатися народ. Апостоли наставляли людей християнської віри, зцілювали недужних та проганяли бісів. Через це кількість рабів Христових умножалася.

Якось Апостоли зцілили дружину начальника Ієраполя Никанора, яка помирала від укусу змії. Ця жінка увірувала в Христа, про що невдовзі довідався її чоловік. Через це він розгнівався і повелів схопити чужоземців, а дім Стахія спалити.

Коли Апостоли разом з дівою Маріамною предстали перед градоначальником, язичницькі жерці стали скаржитися на них. Вони називали проповідників Христових волхвами і вимагали їхньої страти. Тоді Никанор подумав, що в одязі Філіппа знаходиться якась чаклунська сила, і повелів його оголити. Коли ж язичники по черзі оглянули одяг обох Апостолів і нічого в ньому не знайшли, то вирішили оголити і діву Маріамну. Однак свята на їхніх очах перетворилася на вогненне полум’я, і налякані нечестивці відбігли від неї.

Після цього Никанор повелів розіп’яти Апостолів. Святому Філіппу просвердлили стопи, протягнули через них мотузки і розіп’яли його перед дверима храму єхидни вниз головою. Святий же Варфоломій був розіп’ятий біля стіни храму.

В цей час зненацька стався землетрус, земля розсілася і поглинула градоначальника, жерців та багато язичників. Уцілілий народ став з риданнями просити Апостолів про помилування і кинувся знімати їх з хрестів. Варфоломія зняли швидко, а Філіппа зняти ніяк не вдавалося. Святий же Філіпп молив Господа простити язичників та просвіти їхній розум світлом Істини.

Тоді по молитві святого земля вивергнула назад живими поглинутих людей, окрім Никанора та жерців єхидни. Через таке чудо весь народ прославив Бога і захотів прийняти Святе Хрещення. Святий же Апостол Філіпп скінчався на хресті і віддав душу свою Господу.

Після цього Варфоломій хрестив новонавернених, пославив їм єпископом Стахія і відправився в Індійські країни. Свята ж Маріамна пішла благовістити Євангеліє в Лікаонію.

Тривалий час Варфоломій проповідував Христа в Індійських краях, навернув до істинної віри багатьох язичників і переклав на їхню мову Євангеліє від Матфея. Після цього Апостол відправився у Велику Вірменію, де лише від його наближення з людей та ідолів тікали нечисті духи.

Серед інших людей, зцілених Варфоломієм від біснування, була і дочка місцевого царя Полімія, який, щоб віддячити святому, прислав йому багаті дари. Однак Апостол відмовився від них і сказав, що не речі здобуває, а людські душі шукає, і якщо їх придбає і введе у Царство Небесне, то буде великим купцем перед Господом. Тоді, зворушений відповіддю святого, цар разом з дружиною, дочкою, вельможами та безліччю народу прийняв Святе Хрещення.

За це ідольські жерці зненавиділи Апостола і намовили царського брата Астіага вбити його. Астіаг же схопив святого в місті Альбані, розіп’яв його на хресті вниз головою і повелів здерти з нього шкіру. Під час цього катування Варфоломій продовжував проповідувати Христа, і уста його не змовкали, допоки йому не відсікли голову. Чесні останки Апостола забрали віруючі і поховали в місті Альбані в олов’яній раці. Від мощей святого болящі отримували чудесні зцілення, через що стадо Христове умножалося.

В ІІ половині VI ст. мощі святого, кинуті язичниками в море, чудесно приплили в олов’яній раці до острова Ліпари, розташованого між Італією та Сицилією. В ІХ ст. вони були перенесені в неаполітанське місто Беневент, а в Х ст. – в Рим.

Кончина Апостола Варфоломія наступила в 71 році.

Добавить комментарий